На початок повномасштабної війни військовий з Сумщини – "Роджер" був строковиком, по закінченню служби підписав контракт зі Збройними Силами. Навчався на бойового медика, а пізніше – на оператора дронів. Майже три місяці тому, в серпні, "Роджера" з побратимами відправили у Кліщіївку, на Донеччину. За тиждень, під час першого бойового виходу на позиції, боєць попав під російський обстріл.
Військовослужбовець розповів: гра на фортепіано його заспокоює. Нині хлопець може грати лише однією рукою. Іншу травмував кілька місяців тому, під час бойового завдання на "нулі".
“Ми вже як під’їжджали до позицій, до окопів — вже почали по нас стріляти і цілитись із мінометів. У нас водій глупий був, увімкнув ліхтарі, а він застряг і не міг виїхати. І щоб побачити хоч трохи, куди далі їхати, він включив ліхтарі, а по нас почало прилітати. Ми попадали, попригинались. А коли трохи все заспокоїлось — ми три чи чотири кілометри добирались до своїх точок – змінити товаришів, які там знаходились”, – розповів чоловік.
Найскладніше, розказав боєць, було зайти на позицію і вийти з неї: "Вони вже пристріляні російськими солдатами. То просто їхні раніше були, а ми як були прикомандировані до 80 бригади, до штурмовиків, вони їх звідти прогнали, а ми зараз на цих же позиціях тримаємо, щоб росіяни назад не повертались. Ну ми ото через балки, через руїни всякі пробрались до своїх хлопців. І ото по два бійці по 3-4 години чергували”.
Згодом бійці дізнались про поранення одного з побратимів і поспішили йому на допомогу. "У нього було поранення збоку, глибоке, як мій кулак. Я ж давай йому допомогу надавати, шукати аптечку, а в нього навіть аптечки не було. Я питаю: “Де твоя аптечка?” – “Не знаю, нам не дали”. В мене то була аптечка своя. За правилами я не повинен був йому давати, але я поступив по-людськи, тому що ні у кого не було, а я не міг його залишити в такому стані. Ну я швидко те, що знав: затампонував, перев’язку зробив, швидко перевели його на свою точку”, – розповів "Роджер".
Потім пораненого бійця треба було доправити кількома групами до пункту евакуації.
"Ми взяли товариша тільки виходимо на дорогу, проходить пару секунд – я відчуваю важкий удар в каску. Не розумію, що відбувається... хоча, ми не чули, щоб був якийсь приліт, це було неочікувано: просто ось так, важкий удар по касці”.
Отямився, каже Роджер, лежачи на землі: "Повертаю свою голову, бачу – переді мною половина тіла. В мене промайнула перша думка, що мене розірвало навпіл, тому що я нічого не відчував. Але я помітив одну деталь: берці в мене були чорні, а в нього світлі. І я такий: “Фух.. значить це не я”. Просто, коли був приліт, усі попадали і рачки лежали, в основному. Якось так вийшло, не знаю. Я ж нумо кликати когось нуль”.
На крики про допомогу теж ніхто не відізвався, згадав військовослужбовець. “Намагався аптечку дістати, ледве дістав, бо мені ж повибивало все уламками. Був відкритий перелом руки, два уламкових: в шию і під груди й повністю ліва нога в мене відмовила. Я ж давай швидко ту аптечку однією рукою, зубами, дістаю турнікет, намагаюсь накласти, а в мене сил немає”, - пригадав "Роджер".
Лежу, закриваю очі і думаю: невже в 23 роки в мене життя скінчилось? Я такий: ні, я повинен жити, бо в мене ще багато планів на це життя, . Н я не здамся. Побачив вдалині палку, ледве до неї доповз, обперся об неї. Десь 50-60 метрів на одній нозі, на свій ризик і страх. Далі воно й прилітало поряд, скоріш за все намагались нас добити. Напевно засікли нас дроном. І намагались нас добити, десь поряд прилітало, але не влучало.
На одній нозі "Роджер" дошкандибав до позицій наших військовослужбовців. Там бійцю наклали турнікет і зробили перев’язку. "Говорю: а є якесь знеболююче? Якийсь антибіотик? А вони кажуть: нічого немає, взагалі. Лише турнікет. Ну я десь о 13 отримав поранення і мене евакуювати з моїм товаришем змогли лише о 4 години ранку. І от сигарети мене лише й рятували, хоч якось розслабляли трохи”, – пригадав військовий.
В кілька етапів бійця евакуювали до Кліщіївки: “Там були Азовці, у них був пункт першої невідкладної допомоги. Там вони найнеобхіднішу допомогу мені надали, перевірили чи немає в мене ще поранень. І ото від Кліщіївки, з лікарні в лікарню — це вже в мене п’ята лікарня”.
На даний час "Роджер" на постійній основі приймає знеболювальні. Йому вже зробили кілька операцій на травмованій руці. "Нещодавно поставили апарат Єлізарова мені, рану зашили. Там, звісно, пошкоджені й нерви й дефект там гарний, залишиться шрам, але то не страшно, щось придумається. Головне, як то кажуть, що живий просто залишився, і все”, – вважає боєць.
З усієї групи евакуації, додав "Роджер", живими після влучання російської міни залишились двоє. Після реабілітації планує повернутись у медицину. Допомагати своїм побратимам.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
