Такса Тобіус живе у Віталія Куколя із села Кам’янка на Сумщині майже вісім років. Після початку повномасштабної війни чотирилапий допомагав своєму хазяїну партизанити в Тростянецьких лісах. Як це було — далі в матеріалі Суспільного.
Під час окупації Тростянця в березні 2022-го року чотирилапий допомагав партизанити своєму хазяїну в місцевих лісах. Однак, залишитись непомітними, каже Віталій, з Тобіусом було складно: "Коли я повертався з розвідки із Тростянця, а із Кам’янки, ходила, мабуть, розвідгрупа ворожа подивитись, що там. Двійко таких маленьких в шапках-ушанках, він їх помітив хтозна й де, став такий на дорозі і Гав-гав, гав-гав. Я думаю, якого хріна? Дивлюсь — дві фігури. Я бігом з насипу за дерево: “Тобік, сюди!” Заховався, сижу. Вони зарази, включають фонарик і по лісу. Ото тоді я вже точно зрозумів, що то не наші. Наші б так не поступили. Ото сиджу я там з Тобіком, дудку йому зажав, отак під себе (показує, що притис до себе Тобіка)) А воно ще рветься, зараза, до них вискакувати гавкати. Короче, посвітили фонариком вони, не помітили й пішли”.
Іншого разу гавкіт Тобіуса мало не видав хазяїна за кілька днів у Тростянці. "Вже була комендантська година, з розвідки виходив і трішки припізнився, довелось ховатися. І там у нас є магазин і там така клумба із граніту зложена і туйка. Я за цю туйку заскакую, лягаю ховатись, а воно, зараза, вискочив на дорогу, стоїть і “гав-гав”. Виїжджає БМП-шка на провулок, воно стоїть і на них гавкає. Я його хватаю і до себе. Ну добре, що воно там лящить добре, БМП-шка як їде, вони просто не почули", — згадує Віталій Куколь.
В перші тижні повномасштабної війни чоловік встановив на дорозі до Кам’янки власноруч зроблену вибухівку. Зробив це, розповідає, відрізати російським військам шлях від окупованого Тростянця до свого села: "Он там під ялинками я лежав з акумулятором, пузом грів. А ось тут, із цієї сторони стояли два фугаси моїх. От якраз отут один, із цієї сторони. Тут були сугроби, а там я лежав".
Тобіус, каже Віталій, постійно був поряд із ним: "Отам ляжу, відразу прибіжить і до мене. І ось це ось лежу я, він отут (під боком) і акумулятор. І оце я і він удвох гріємо акумулятор - головна задача була, щоб акумулятор не сів, бо мені його зарядити ніде”.
До повномасштабної війни у Тобіуса, розповідає Віталій у сусідньому селі була наречена: "В Смородине. Там на углу, де хату розірвало напроти зупинки. Це ми вже й домовились, там така красавіца чорно-коричнева була, ну і начебто домовились, що як гулятиме, то приїдемо. Але це було восени, вона б повинна гуляти весною, а лютий-березень оце таке діло, хату їхню розірвало. Ну, кажуть, вони живі, в іншому місці живуть”.
Унаслідок одного з вибухів перепало й самому Тобіусу. Російський снаряд розірвався на подвір’ї, біля будинку, в якому знаходився пес. "Він же ж на подушечках лежав на цій кроваті, віконечко проти нього, а там (навпроти) два здорових. Снаряд там рвонув, сюди воно (вибухова хвиля) залетіло, і отак через вікно вилітало. І його ото разом із подушками туди, у вікно”, — згадує чоловік.
"Почав шугатися різких звуків. В принципі, може й раніше таке було, але я не звертав уваги. Це зараз двері хлопнули й підскакує. Посивів після того.. скавчав пів дня, бідолага. Воно, видать, влупило його добре… так скавчав, так скавчав”, — розповідає пан Віталій.
Нині, каже Віталій, де б він не був і що б не робив — Тобіус постійно поруч: "Він спить у мене під цим боком, а жінка з іншої сторони”.
Якщо ж чоловіку треба кудись поїхати, бере свого собаку з собою. В іншому випадку Тобік їде його шукати: "Вже не раз таке було. Оце він знає, що я пішов на поїзд, вибігає слідом, який там наступний поїзд через час-два там їхатиме. Залазить туди. Провідники дивляться - собачка залазить, значить так треба, чиясь, або ж прозівають. Приїжджає в Тростянець і бігає мене там шукає, знає, що я можу бути там, або там. І бігає-бігає.. через що його приходиться з собою брати, бо случиться може що хочеш”.
Знайомі, розповідає Віталій, знають, що Тобіус інколи подорожує в пошуках господаря. Колись, каже, сплутали його з іншим собакою: "Привозять хлопці такого самого коричневу таксу. Але його вже нема, минулого року задавила машина, в районі вокзалу жив. Привозять хлопці: “Вітаха, дивись, твій собака по Тростянцю бігав”. Кажу: “Ви шо, здуріли? Мій он під горіхом лежить”. Кажу, везіть назад. Вони його вранці назад повезли, де взяли".
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
