З початком повномасштабного вторгнення українцям довелося вимушено змінити власні життя та погляди. За останній рік сигнали повітряної тривоги, перебування в укриттях та відчуття невідомості стали звичними. В опитуванні у Facebook, Instagram та YouTube читачі й глядачі Суспільне Суми розповіли, чого навчилися за воєнний рік.
Стали більше цінувати одне одного
“Обходитися без шафи речей і десятків пар взуття, уже майже рік ходжу в одних кросівках, і абсолютно мене це не хвилює. А ще відкрила для себе велич і доброту шотландців. Вони неймовірні, всюди тобі підставлять плече, подадуть руку і прийдуть на допомогу, це при тому, що існує мовний бар'єр”, - написала Людмила Гричановська.
"Ще більше цінувати кожну мить. Плакати без сліз. Зрозуміла, що можна прожити місяць відносно комфортно з речами, які поміщаються в невеликий рюкзак. На радість мамам - завела звичку писати щоранку коротеньке повідомлення своїй та чоловіковій мамам, щоб вони були спокійні", - розповіла Людмила Янушева.
Змінили оточення
"З "руськими" родичами періодично намагалася довести що вони вбивці, але вже все рідше і рідше. Немає більше там рідних, є кляті вороги", - зазначила Людмила Гричановська.
Кинули пошуки “хороших руських”, бо реальніше єдинорога знайти”, - написала Angelina Voronova.
Призвичаїлися до відключень електрики
“Навчилась обходитись без води та сама носити її, не боятись темряви, особливо, коли немає вуличного освітлення. Плести маскувальні сітки, знаходити “Пункти незламності”, не викидати жодний шматок хліба, розуміти, що найцінніше - це люди, особливо рідні! Не скиглити, бо є ті, кому набагато важче”, - розповіла і читачка Марина Михайлівна.
“За ті дві години, що є світло, наварити їсти, постірати, прибрати. А взагалі, які ми були щасливі до війни.Тільки не вміли цього цінити”, - написала Светлана Порубай.
Навчилися працювати в онлайн-форматі
“Навчилася працювати дистанційно, навіть якщо ти не в Сумах і в тебе один ноутбук на двох людей, яким треба працювати”, - розповіла Elena Borisenko.
“Навчилася в'язати із заплющеними очима балаклави, шкарпетки, жилети, перчатки та баффи ”, - написала Наталья Нестеренко.
Жінка додала, що тепер має в запасі сірники, сіль та воду. А ще отримала перший досвід онлайн-навчання.
Усвідомили національну ідентичність
"Стала вишивати традиційний одяг. Почала з сорочки моєї прабабусі, зараз працюю над тим, щоб вишити таку саму сорочку, аби взір продовжував існувати. Паралельно зараз вишиваю пробну сорочку. Крім того, зацікавилась історією Слобожанщини. І у майбутньому є велике бажання досліджувати саме свій рід, віднайти документи про моїх предків, якісь згадки, фото. А також повністю перейшла на спілкування українською мовою ”, - поділилася Kateryna Baieva.
Навчились жити в новій реальності
“Швидше бігаю в підвали, коли сирена завиє - серце стає…”, - поділилася Людмила Сидоренко.
“Навчилася шити розгрузки для військових, швидко реагувати на прохання волонтерів. Але не вмію стримувати сльози, дивлячись в очі людям, чиї рідні загинули”, - написала Тамара Герман.
"Загинули друзі та знайомі. Війна вигнала нас з дому, дитину ще зі школи, стрес, нерви. Це страшне. Навчились жити і в таких умовах", - розповіла Олена Линнік.
“Звик їздить на роботу через блокпости. Відповідати на питання, де прописаний, коли був у військкоматі та чи є повістка”, - поділився Алекс Бойка.
“Навчились розрізняти коли треба бігти в укриття, спокійніше до цього ставимося. Тепер знаємо, що таке тактична медицина, а в сумці тепер є турнікет для зупинки крові і додаткові медикаменти, які в мирному житті навряд чи купила”, - поділилася Angelina Voronova.
"Із потрібних навичок, до яких спонукало саме повномасштабне вторгнення - отримала водійське посвідчення (до цього відчувала дискомфорт просто на передньому пасажирському сидінні), здобула навички водіння і на механіці, і на автоматі. Пройшла курси домедичної підготовки, зібрала аптечку, в якій не тільки ібупрофен, дротаверин та лоратадин)) Почала ходити в тренажерний зал, щоб бути фізично витривалішою і здоровою. Все заради Перемоги!" - поділилася Людмила Янушева.
Не боятися і нікому не довіряти
"Навчилася не вірити нікому, окрім народу України. Приємно здивували наші люди, скепсису поменшало, що дуже радує", - написала Ксенія Садова.
"Не боятися, знаючи що ми вже не ті що 24 лютого 2022 року. Слава Богу і нашим ЗСУ ми вже нічого не боїмося...", - написав користувач з ніком "yuriy.chumak.18".
Читайте також
- Збільшення кількості шлюбів, зниження народжуваності та 90% працюючих підприємств: статистика року війни на Сумщині.
- "Війну не можна передати нашим дітям". Цитати 10 жителів Сумщини, які надихають.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
