Під селом Верхня Сироватка першого березня 2022 року група з десяти українських бійців зіштовхнулася з російською колоною. Про неї наші не знали, розповідає один з учасників бою Віталій з позивним "Вікінг".
Тоді українським бійцям довелося орієнтуватися на місці. "Моя позиція була біля дерева, я примітив бетонну плиту. Ця колона виїхала з нізвідки, ми взагалі не знали про неї, напевне, ніхто не знав. Вони виїхали, переїхали до перехрестя, ми встигли відійти до цієї позиції", - розповідає Віталій.
Військовий згадує: озброєні гранатометами та кулеметами, чоловіки спостерігали, як на них сунулися вантажівки, БТРи та бензовози.
Стріляти, говорить, почали майже одночасно. "Бій був. Все стріляло, все літало. Ми також у відповідь відкривали вогонь, вони по нас відкривали вогонь. Танк зробив один постріл, він перелетів десь далі у поле, по нас не попав. Діма зробив ще один постріл. Він потрапив між корпусом і башнею, башню просто заклинило, танк зійшов з дороги й поїхав далі. Танк перестав по нас стрілять і далі пішла стрілкотня просто. Стріляли і БТР було, і БМП, кулемети були, все було", - розповідає "Вікінг".
Підбили тоді понад десять одиниць російської техніки, згадує Віталій. На узбіччі й досі лежать заржавілі боєприпаси — залишки від гранатометних снарядів, від крупнокаліберних патронів.
"Після цього бою техніка, яка раніше виходила через наше село, Верхня Сироватка, перестала курсувати даним маршрутом", - розповів місцевий мешканець Олександр Михайлюк.
Сам боєць отримав тоді п’ять вогнепальних та одне осколкове поранення. Та, говорить, пам’ятає лише перші два: в ногу та голову. "В ліве плече як зайшла куля, я цього не пам’ятаю, грудь, як прошила м’які тканини також не пам’ятаю, уламок в спині не пам’ятаю. І останнє поранення в праву руку", - пригадує військовий.
На той час в групі вже були травмовані бійці. Доправляти їх до лікарень допомагали місцеві. "З-поміж дерев помітили тінь. Це був перший поранений, якого ми побачили. Загрузили ми одного пораненого, під’їхала швидка, ми загрузили туди ще двох поранених", - розповідає мешканець Верхньої Сироватки Олександр Михайлюк.
Першого березня під Верхньою Сироваткою у бою із російськими військовими загинули четверо українських бійців. Ще один помер у лікарні через два тижні. "Він був у важкому стані, в нього були перебиті щелепа, обидві руки, черевна порожнина розірвана, його внутрішні органи на полу лежали, я їх бачив", - говорить військовий Віталій.
Дружина одного з загиблих бійців, Костянтина Клочка, згадує той день так: "Вони пішли рано-вранці. Ми розуміли, куди вони йдуть, але про це ніхто нічого не балакав. Подзвонив сестри брат і каже – я поранений, нас накрили. Костя я не знаю, де. Наташа поїхала в лікарню, а ми почали дзвонити Кості. Я вже розуміла, що його немає", - говорить Юлія Клочко.
Нині на місці, де відбувся бій, стоїть пам’ятний знак на честь загиблих чоловіків.
Читайте також
- "Втримати Суми за будь-яку ціну". Як бійці 81-ї бригади розбили росіян під колишнім артучилищем.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
