Дві години під ворожим вогнем перебували мешканці вулиці Московська у Великій Писарівці. 13 червня росіяни обстрілювали їх зі своєї території. У підсумку – зруйнований будинок, випалена трава, пошкоджені кілька господарств та налякані люди.
Гатити по приватних будинках мешканців Великої Писарівки росіяни почали після 17:00.
"Почали обстрілювати нас, ми покидали все і в погріб. Довго вони нас обстрілювали, а потім затихли. Потім почало горіти тут і хати горіли. Багато ушкоджень: і тут продірявило, і вікно розбило", - розповідає мешканка Великої Писарівки Людмила.
Цілили росіяни зі своєї території. За словами місцевих, від їхніх будинків навпростець до сусідки-агресорки не більш як шість кілометрів. З городу пані Людмили видно територію Росії.
"На город як виходимо, то для нас це взагалі пекло, бо ми як на відкритому полі. Ото таке в нас. Дуже страшно. Удень ще півбіди, а вночі не знаємо, куди себе подіти", - говорить жінка.
У цьому кутку селища люди вже давно згуртувалися й у години загрози збираються разом. Тож і цього разу всі поспішали до одного з погребів, де перечікували небезпеку.
"Це несподівано так. Отак тихо-тихо і тут цієї ж секунди бахнуло так, що душа з тілом розійшлися. А я була в хаті. Перелякалися всі до єдиного, так було страшно, так гупало, що це словами передати не можна. І падали, поки добігли в наше місце. Наче ось тут розривається, а ми біжимо, і тільки наче ззаду десь бах – упали. Тільки воно перебахкало. Ми знову біжимо. Тільки п'ять метрів подолали – знову бахкає. Знову впали. Поки добігли", - розказує мешканка Великої Писарівки Лідія Іванівна.
Обстріли застали Клавдію Федорівну в дорозі. Жінка добиралася до укриття з перепонами.
"Уперше як трахнуло, але я ж поспішаю. На велосипед надавлюю, ногами кручу-кручу, а потім почало свистіти над головою. Але ж їду. Думаю: куди ж мені сховатися? Воно свистить – не дає просвіту. Тоді ж чую: свистить, так я впала під лавку й лежу, голову закрила. Бо уламки і по забору, і по гаражу. Тільки голову підійму – знову свистить. Лежу. Тоді під забором велосипед взяла і попід забором назад, бо сюди, до двору дістатися не можу. Через два двори хвіртка відчинена була. Я відкрила, а там Андрій у погребі. Він велосипед мій схопив і бігом у погріб. Ми там і пересиділи", - розповідає мешканка Великої Писарівки Клавдія Федорівна.
Мешканець Великої Писарівки Андрій, який допоміг Клавдії Федорівні говорить: "Гусей пас отут. Бахнуло – і побіг у погріб. Банки бачив. Більш нічого тут не бачив. Бачив: бахкало і он – повний двір залізяк".
Через дорогу від цих будинків загорілася трава. А трохи далі господа, яка через стрілянину росіян не підлягає ремонту.
Олександр – власник цього будинку. Під час двогодинного обстрілу його вдома не було. Чоловік збудував собі оселю 20 років тому.
"Віддавали всі сили. Побудували його. Ніхто не думав, що почнеться війна і розіб’ють. З Російської Федерації розпочали артобстріл, де знищили фактично житловий будинок. Усередині там все розбито, усі речі також зіпсовані", - говорить чоловік.
Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну переїхав до родичів, у них зараз і мешкає. Загалом від кінця лютого у Великописарівській громаді пошкоджено понад чотири сотні будинків.
"Знову активізувалася Російська Федерація з обстрілами. Мабуть, наша незламність та непокірність їх дратує. За період активних обстрілів у нас постраждало майже 400 житлових будинків, із них саме у Великій Писарівці – половина. Учора знову ж таки постраждав житловий будинок. Важко сказати, що постраждав, його знищили повністю. Слава Богу, люди залишилися цілі", -каже голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова.
За словами власника зруйнованого будинку Олександра, він чекатиме на перемогу ЗСУ та компенсацію від держави, щоб відбудувати свій дім.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
