У Старому селі, що поблизу Сум, російські військові у лютому вбили мирного 61-річного чоловіка. Перед загибеллю він провів сусіда, чекав на собаку біля двору і потрапив під ворожий обстріл. Як все було того дня, розповіла Суспільному вдова і сусіди Володимира Лисенка.
Колону російської техніки з різних машин, що почала в’їжджати в центр Старого села, місцеві побачили 27 лютого близько опівдня. До цього дня техніка постійно йшла лише автошляхом околицею села.
Після центру колона проїхала кількома вулицями села і виїхала за його межі, зупинившись між селами Старе та Гірне. Звідти дула танків направили на вулицю Гірна – крайню в Старому селі.
Звістка про це застала Тетяну Лисенко на роботі. Приїхавши після обіду додому, жінка почала турбуватися, куди сховати родину. Адже вдома були чоловік, старенька мама, три невістки і троє дітей.
Пострілів з боку села Гірне було кілька. Після першого з них у землі залишилася воронка. Другий — прийшовся у двір до родини Лисенків.
Росіяни стріляли цілеспрямовано, вважають місцеві мешканці, бо на горі — навпроти місця їхньої дислокації — добре бачили групу селян. Серед них, біля свого двору, був і Володимир Лисенко. Він вийшов провести сусіда і, ймовірно, чекав на вівчарку, що вибіг за межі подвір’я. Собака в результаті теж був поранений, згадує вдова.
"Чого він не зайшов, коли там бахнуло перший раз? Мабуть, не встиг, це дуже швидко було, один за одним постріли пішли. Діти в хаті кричали, скло посипалося. Кинулися з хати вибігати — і назад з криком. Старша невістка кричить: до бабусі в спальню, в вікно. Повискакували – там у нас гарний підвал, вони — туди, а у мене мама 80-річна, яка ледве ходить. Я у двір – а там димить, все розбите, розвалене", — говорить Тетяна Лисенко.
Тетяна вела в погріб 80-річну матір, яка погано ходить, і одночасно кликала чоловіка.
"Мені стукнуло в голову, що він десь поранений лежить. Я побачила: він лежав на спині, верхню частину тіла побачила — і зрозуміла, що там щось страшне, бо у нього колір обличчя був вже інший. Коли побачила ближче, – зрозуміла, що при таких ранах людина помирає одразу. Він був прошитий, з передньої частини крові витекло на півметра — дуже багато. Діти питають: де дідусь? А я не можу сказати. Дорослим кажу: дідусь — 200. А вони питають: що таке 200? Малий кричить, 12 років. Бабусю, що таке 200?", — згадує вона.
Ці кадри знесених воріт, розтрощених господарчих споруд і посіченої осколками хати зробили одразу після обстрілу. Наразі родина відновила ворота, але подвір'я і фасад хати досі відображають всі події двомісячної давнини. Не можуть забути їх і сусіди.
"Пролунав страшенний постріл. Це було так страшно! Їх пролунало три. Мені здалося, що будинок присів. Ми ще не знали, яка то була страшна трагедія поруч. Ми з чоловіком кинулися в погріб, наша вівчарка за нами слідом. Через деякий час вийшли на вулицю, стали, розмовляємо. Дивимося: навпроти у сусідів хтось лежить біля лавки. Чоловік каже: Володю вбили. Дуже жаль, бо дуже гарна людина, господар, чоловік, батько, дідусь", — говорить сусідка загиблого Ольга Майборода.
Сусід Микола Жованік, пройшовши повз загиблого, не впізнав його і пішов до дружини питати, де Володимир.
"Його рознесло в дрібки. Хтось кричить: швидку викликайте, кажу: яку швидку? Тут "труповозку" викликати треба. Шматки валяються, руки-ноги повідривані. Перед цим йшла колона – танки БТР – і БТР тягнув бензовоз пробитий, соляра лилася на всі боки, вони, мабуть, мстилися", — говорить сусід загиблого Микола Жованік.
Микола Жованік говорить: не може забути побачене і пережите. А інший чоловік, який допомагав збирати частини тіла загиблого, помер за кілька днів після цього через проблеми з серцем.
Володимира Лисенка, якому незадовго до смерті відзначили 61-річчя, поховали на місцевому кладовищі. Його вдові пропонували ексгумацію – жінка відмовилася. Зараз співпрацює з експертами-криміналістами, встановлюючи обставини події, яка назавжди змінила її життя.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
