Що відомо про Юлію Христюк — єдину легіонерку з США в складі збірної України з футболу.
До складу збірної України вперше за майже три роки повернулася вихованиця американської школи футболу. Виконувач обовʼязків головного тренера Володимир Пятенко викликав на матчі Ліги націй проти Чехії Юлію Христюк — 21-річну нападницю "Олд Домініон" зі студентської ліги США.
Підліткою Юлія двічі поспіль ставала найкращою молодою футболісткою України за версією УАФ, була однією з лідерок збірних U17 і U19. У складі ж головної команди країни виходила на поле чотири рази. Проте з червня 2022-го в збірній Христюк не зʼявлялася.
З чим була повʼязана ця пауза, як тренер і сама футболістка оцінюють її повернення та чим Юлії допомагає й заважає досвід, набутий у США — гравчиня поділилася в інтервʼю Суспільне Спорт.
Відповів батько збірниці: як Христюк потрапила до США
Переїздом до США юна Юлія Христюк зацікавилася, коли їй було 15–16 років. Тоді вона робила перші серйозні кроки у футболі у своїй рідній Вінниці — у складі команди "ЕМС-Поділля".
"Я побачила статтю на сайті УАФ про те, що є можливість поїхати в Америку — навчатися й грати у футбол", — пригадує Юлія. Спортсменка написала на вказану електронну адресу, і їй відповів батько півзахисниці збірної України Ніколь Козлової — Дмитро Козлов. Разом із донькою він створив проєкт для підтримки молодих українських футболісток та їхнього навчання в США.
Саме завдяки родині Козлових, розповідає Юлія, їй вдалося реалізувати себе у Штатах. Ті, зокрема, допомогли з пошуком університету, тренерів і навіть репетиторів англійської мови.
Христюк вступила до Old Dominion University (ODU) у Вірджинії та підписала угоду з їхньою командою у 2020 році. "Монархині", до яких приєдналася українка, грають в регіональній лізі Sun Belt серед східних штатів та входять до топдивізіонуЧемпіонки регіональних ліг розігрують між собою титул NCAA. студентського чемпіонату. У 2022-му Юлія допомогла "Олд Домініону" здобути їхній дебютний титул у регіональній лізі, а рік по тому команда захистила чемпіонство.
Ігрову практику Христюк не припиняє і в міжсезоння. Українка бере участь у напівпрофесійній, але досить конкурентній, за її оцінками, літній лізі USL W. Там вона представляє "Ешвіл Сіті" з Північної Кароліни.
"Просто плакала": яким був дебют Юлії за збірну України
"Це була моя мрія з самого дитинства — потрапити до національної збірної, — пригадує Христюк. — Слідкувала за нею, відколи почала грати у футбол. Дивилася на Дар'ю Апанащенко, Натію Панцулаю: як вони грали в Кубку [України], коли мені було 13 чи 14 років. І коли я отримала перший виклик у збірну в 17, я просто плакала".
Дебютувала Юлія в жовтні 2020-го у виїзному матчі проти Греції. Це була кваліфікація на Євро-2022, Юлію випустили на поле на 80-й хвилині. Україна перемогла — 4:0.
Перший і поки єдиний гол за збірну Христюк забила за два дні до початку повномасштабної війни, у лютому 2022 року. Тоді футболістка відкрила рахунок у грі з Болгарією (2:0) під час товариського турніру в Туреччині.
Востаннє ж Юлія зʼявлялася на полі у футболці збірної України в межах відбору на чемпіонат світу-2023, коли "синьо-жовтих" ще очолював іспанець Луїс Кортес. Христюк тоді відіграла 13 хвилин у невтішному протистоянні з Шотландією (0:4), а наступний матч з Угорщиною провела на лаві запасних. Відтоді до збірної її не викликали.
Спершу на заваді ставала логістика: з-за океану "не відпускали" навчання та ігри за університет. Далі ж камбек відкинула важка травма коліна. Юлію спіткав сумнозвісний розрив ACLПередня хрестоподібна звʼязка.
"Ніби частина команди": як травма привела до нової мрії
"Я розірвала хрестоподібні й бокову зв'язки, меніски, — розповідає футболістка. — Було важке відновлення. Потрібно було по декілька годин на день проводити різні процедури, закачувати м'язи".
Попри це Юлії вдалося зберегти звʼязок з університетською командою та відкрити себе з нової сторони — як помічниця тренерки.
"Кожне тренування я була на полі, дивилася на дівчат. Так помічаєш багато речей, на які не звертала уваги як гравчиня. Я почала цікавитися тактикою, тим, як працює командна схема — і запитувати про це в тренерів. Вони запропонували допомагати їм по ходу сезону. Я робила маленький скаут: дивилася кожен матч команди, з якою ми мали грати, розбирала їхню тактичну схему, дивилася на ключових гравчинь. Потім надсилала цей скаут тренерам".
Ця робота допомогла Юлії почуватися "ніби частиною команди", навіть коли вона не могла грати. Період відновлення подарував нову футбольну мрію: після завершення ігрової карʼєри стати тренеркою.
"Був шок": камбек до збірної та контраст із США
Юлія повернулася на поле через десять місяців після операції: у березні 2024-го. Та чекати на запрошення до збірної їй довелося ще рік. Окрім реабілітації, чимало часу пішло на те, аби знову набрати форму, віднайти стиль гри та своє місце в команді. Утім, зараз Юлія впевнена: "відновилася на 100%".
Коли тренери збірної врешті повідомили, що розглядають її кандидатуру, спортсменка почувалася так, ніби це сталося з нею вперше.
"Була дуже щаслива. Я слідкувала за збірною, знала, що є плюс-мінус 20 гравчинь, які постійно викликаються. І коли отримала повідомлення, трошки був шок. Звісно, я скидала ігри тренерам, спілкувалася [щодо свого] самопочуття. Уже не могла дочекатися, щоб поїхати. Тим паче побачити всіх з України, адже в Америці небагато виходить зі своїми спілкуватися. І моя мама приїде на гру — це ще одна радість, що вийде з нею побачитися".
Повернення Христюк припало на непрості матчі в Лізі націй. Після перемог над Албанією та Хорватією (2:1 в обох) на Україну чекають зустрічі з лідерками групи в дивізіоні B — Чехією. Ігри відбудуться 4 і 8 квітня: спершу — "домашня" в польському Польковіце, а тоді — виїзд до чеського Усті-над-Лабем.
Чи випустять Юлію на поле в таких відповідальних поєдинках, футболістка має сумніви.
На тренуваннях "їй трохи важко", сказав у коментарі Суспільне Спорт тренер збірної Володимир Пятенко. "Це лише в плані розуміння та інтенсивності, але вона схоплює на льоту те, чого ми потребуємо", — додав наставник. Христюк з такою оцінкою погодилася, зазначивши, що влитися в тренувальний процес було складніше через різницю в американському та українському стилі гри, а також — в її інтенсивності.
"Це зовсім різний футбол, — пояснює Юлія. — Можливо, в нас, в Україні, він трошки технічніший, особливо в кращих українських клубах. У США більший акцент на фізику, силу, швидкість. Там багато тренажерного залу, бігових робіт, спринтів. Гра розбита на маленькі шматочки, тобто пʼять хвилин усі пресингують, біжать. Потім — зміна. Швидко-швидко — і довга пауза. А тут [гра] в середньому темпі й надовго. Тому мені трошки важко перелаштуватися. І по позиції також я звикла грати десь на фланзі, а тут я — півзахисниця. Мені здається, [досвід гри в США] зробив мене сильнішою фізичною і, можливо, швидшою, але витривалість — це проблема, коли приїжджаю в збірну".
Попри труднощі з адаптацією Юлія впевнена, що кожне нове тренування дається їй дедалі краще і цей досвід для неї цінний, незалежно від того, чи довірять їй ігровий час із Чехією.
"Якщо зможемо виграти, у нас є шанс вийти в Лігу A, що не вдалося чоловічій збірній. Було б дуже круто зробити це з жіночою. Звісно, мені дуже хочеться зіграти, адже ці відчуття відрізняються від усього: від клубу, від університету. Але навіть якщо не вийде, усе одно бути на стадіоні, на боковій з дівчатами, та їх підтримувати багато означає для мене".
