Євгеній Корінець до війни був професійним волейболістом, а зараз виступає за збірну України на Паралімпійських іграх.
Змагання з волейболу сидячи — один з постійних видів спорту на Паралімпійських іграх. У цьому різновид волейболу грають спортсмени з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються по ігровому майданчику за допомогою рук.
До складу збірної України на цьогорічний паралімпійський турнір з волейболу сидячи увійшли 12 параатлетів. Серед них — 27-річний Євгеній Корінець, один з новачків команди, що дебютував за неї у 2024 році.
У минулому Корінець — професійний волейболіст, який грав на обласному рівні за команду Черняхівського району, що на Житомирщині. Після початку повномасштабного вторгнення волейболіст вступив до лав української армії: спершу був у роті охорони, а потім — бойовим медиком у 30-й окремій механізованій бригаді, яка воювала на Бахмутському напрямку.
Внаслідок бойових дій на Бахмутському напрямку Корінець отримав поранення, через що йому ампутували ногу. Пройшовши курс реабілітації, Євгеній повернувся у спорт і потрапив до складу паралімпійської збірної України.
"У волейболі сидячи я з січня чи лютого цього року, — розповідає Корінець в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт після стартового матчу збірної України проти Ірану. — Від класичного волейболу залишилися деякі навички, але можу сказати, що класичний волейбол і волейбол сидячи — це два зовсім різні види спорту. Тут може бути лише одне спільне слово — волейбол".
Параатлет пояснює: попри те, що, на перший погляд, класичний волейбол і волейбол сидячи виглядають як одна й та ж гра, насправді вони зовсім різні. І спершу звикнути до змагань у волейболі сидячи Корінцю було непросто.
"Навички базові, які у мене є, я їх використовую у сидячому волейболі, і тому мені було легше вклинитися в цей вид спорту. Але деякі моменти з класичного волейболу заважають грати у волейболі сидячи. Ментально відчуваю, що в мене є нога, і я пересуваюся ногами. Але коли м'яч падає — треба пересуватися руками. Вже менше таких моментів, але на початку я в голові ще переміщався ногами, і не завжди це виходило".
Корінець був учасником команди, що виборювала першу за 8 років перепустку на Паралімпійські ігри на світовому ліцензійному турнірі. Волейболіст наголошує: після служби в армії поставив перед собою наступну мету — боротися на спортивному фронті.
"Я представляю країну. Я виборював незалежність на фронті, я виборюю її рейтинг, не лише у світі спортивному, але й взагалі. Представляючи [Україну], хочу, щоб вона була квітучою і [перебувала] в мирі. І тому треба показати всьому світу, що ми під час війни можемо боротися не лише на фронті, але й на спортивному фронті".
Крім цього, волейболіст радить всім ветеранам переходити до спортивної діяльності. На своєму прикладі Корінець пояснив: після служби в армії йому не вистачало того адреналіну, який здатен компенсувати спорт.
"Однозначно, всім ветеранам потрібно бути у спорті. Бо людина, яка пройшла війну — вона сумує за війною, це найбільший наркотик, що є у світі. Це адреналін, що викидається під час бойових дій. І в спорті є теж адреналін, і тому це можливість відчути ті ж емоції та повернутися у свою битву за Україну. Лише [на цей раз] на спортивному майданчику представляти Україну".
Щодо самого дебюту на Паралімпіаді, то, за словами Корінця, він радий взяти участь у цьому турнірі. Особливо через те, що може представляти на Іграх збірну України.
"Це найвищі змагання, [відбуваються] раз на чотири роки. До цього прагнуть всі спортсмени і хочуть сюди потрапити. І це для мене велика честь, що мене обрали її представляти, і я буду викладатися на повні 100%, щоб пронести цю честь гідно.
У першому матчі збірна України поступилася Ірану з рахунком 0:3 за сетами. Наступний поєдинок українці проведуть проти Німеччини у неділю, 1 вересня.
