Як для Марії Височанської завершилися її другі Олімпійські ігри та яким був її шлях у гімнастиці.
Капітанка збірної України з художньої гімнастики в групових вправах — 21-річна Марія Височанська — припустила, що Олімпійські ігри-2024 стали для неї останнім турніром. В ексклюзивному коментарі Суспільне Спорт у Парижі атлетка заявила, що її "спортивна карʼєра закінчилася".
Марія разом із партнерками по команді — Діаною Баєвою, Аліною Мельник, Валерією Переметою та Кірою Ширикіною — посіли сьоме місце у фіналі групового багатоборства. Після першого виду, вправи з пʼятьма обручами, українки йшли на другому місці, проте помилки у вправі з трьома стрічками й двома мʼячами перекреслили їхні шанси на медаль.
"Це була наша медаль, але ми її втратили через ці помилки, — емоційно відреагувала на результат у фіналі Височанська. — Не знаю, чому так з нами сталося. Ми надзвичайно багато працювали й вклали цих зусиль. І мені насправді дуже шкода, що моя спортивна кар'єра так закінчилася, а не так, як би мені того хотілося. Ми могли стояти на п'єдесталі".
"Треба передивитися тренувальний процес, — додала гімнастка. — Бо покоління змінюються, але результат... Ми постійно близькі до нього, але нам постійно щось заважає. Не можу щось сказати, у мене такі емоції, що просто хочеться все це забути й рухатися далі, але вже без спорту".
Пізніше Височанська написала в Instagram: "Болить сильно, і шанс випадає такий один на мільйон. Але це спорт, і це чергове випробування дано мені, щоб я стала сильнішою і переді мною закрились одні двері й відкрилися інші!"
"Просто знаю, скільки ти всього терпіла та як себе переборювала, — підтримала Марію її колишня партнерка по команді Анастасія Возняк. — Ви дійсно були дуже, дуже круті, і так близько з нас ще ніхто не був! Я пишаюся і плачу разом з тобою".
"Диво" перед Олімпіадою та сенсаційна медаль чемпіонату світу: якою була карʼєра Марії Височанської
- У художню гімнастику Марію привела мати, коли дівчинці було чотири роки. Тоді у Львові проходив набір до групи Ірини Рудої, яка й стала першою тренеркою Височанської.
- У 2016 році Марія переїхала до Києва. Гімнастка сподобалася головній наставниці збірної Ірині Дерюгіній, яка шукала нових юніорок для групових вправ і підготовки до чемпіонату Європи. Саме континентальна першість 2017 року в Будапешті стала дебютним міжнародним турніром для Височанської. Разом із нею до складу тоді потрапила і юна Влада Нікольченко. Команда посіла восьме місце з десятьма булавами.
- Два роки по тому, у 2019-му, Височанська пробилася вже до складу дорослої групи й уперше виступила на чемпіонаті світу в Баку. Українки посіли лише девʼяте місце, що не дозволило їм відібратися на Олімпіаду-2020. Проте свою ліцензію вони здобули пізніше завдяки континентальному відбору.
- Марія вперше піднялася на пʼєдестал чемпіонату Європи у 2020 році, коли змагання проходили вдома, в Києві. За відсутності деяких головних конкуренток, які не приїхали через пандемійні обмеження, Височанська з командою здобула два "золота" та по одному "сріблу" й "бронзі".
- У 2021 році Марія дебютувала на відкладених через коронавірус Олімпійських іграх у Токіо. Українська група завершила змагання на сьомій сходинці. Проте сама участь у цих змаганнях була для Височанської дивом. За два з половиною місяці до цього, на етапі Кубка світу в Баку, спортсменка зламала ногу та за прогнозами лікарів "про Олімпійські ігри могла забути". На відновлення їй давали "мінімум пів року".
"Це була моя мрія з дитинства – Олімпійські ігри. Я цим горіла. Дала собі установку: хоч що б там було, я мушу швидше відновитися. Так і сталося. Після 4,5 тижня в гіпсі я зняла його й почала сама ходити. Буквально за шість тижнів я тренувалася без кросівок, наче нічого не було. Лікарі не могли в це повірити".
- На чемпіонаті світу-2021 у Кітакюшю Марія вперше виступала у статусі капітанки команди. На цьому мундіалі Україна стала восьмою в багатоборстві.
- Після олімпійського сезону Височанська взяла 10-місячну паузу в карʼєрі. На першому великому турнірі після повернення — чемпіонаті Європи-2023 у Баку — Марія двічі зупинялася за крок до медалей у складі групи, зокрема в багатоборстві, але в командному турнірі завоювала "срібло".
- Найбільший успіх у карʼєрі Височанської несподівано припав на чемпіонат світу-2023 у Валенсії, хоча, як казала сама гімнастка, за два місяці до нього вона була "на межі". Після того, як незмінний з початку сезону склад збірної покинули досвідчені Анастасія Возняк і Єва Мелещук, саме вона знову стала капітанкою й лідеркою української команди в групових вправах. Перед оновленою групою з нею на чолі стояло завдання здобути олімпійську ліцензію на Ігри-2024 у Парижі, у що тоді не вірила навіть сама Марія. Але їм вдалося не лише вибороти квоту, увійшовши до топ-5 у багатоборстві, а ще й здобути "бронзу" у вправі зі стрічками й мʼячами.
Від старту поза заявкою до факелоносиці: яким для Височанської був 2024 рік
На початку олімпійського сезону Марія не потрапляла до заявки команди. "Після зборів у Японії головна тренерка [Ірина Дерюгіна] прийняла таке рішення, — пояснила тоді гімнастка в коментарі Суспільне Спорт. — Напевно, буде краще запитати причину в неї..." На запитання, чи лишається вона в збірній і продовжує тренування, Височанська на початку березня відповідала негативно й зізнавалася, що не знає, "як будуть розвиватися події далі".
Та гімнастка все ж повернулася до групи у квітні: на етапі Кубка світу в Софії. Того ж місяця склад нарешті стабілізувався, і пʼятірка лишилася незмінною до самої Олімпіади. На шляху до Ігор цей колектив завоював "бронзу" чемпіонату Європи в Будапешті: знову зі стрічками й мʼячами.
Цього сезону з Марією сталася ще одна визначна подія. У травні українська гімнастка взяла участь в естафеті олімпійського вогню. Височанська пронесла факел у перший день на чолі групи з 28 спортсменів, які представляли країни ЄС. Як розповідала атлетка в коментарі Суспільне Спорт, пропозиція взяти участь у цьому заході прийшла до неї саме тоді, коли вона повернулася до тренувань, та змотивувала її продовжувати боротися за місце в команді: "Це спростувало мої сумніви в тому, чи я зможу, і чи це того варте — жертвувати багатьма речами".
Відео Марії в ролі факелоносиці:
"Це була надзвичайна подія. Нічого схожого в житті я не відчувала. Це дуже важливо й для Європи: показувати, що вони не забувають про те, що відбувається в нашій країні. І таким чином вони висловили свою підтримку Україні. Вони хотіли, щоб це була саме я. Можливо, через те, що я багато років висловлюю свою позицію, ще до повномасштабного вторгнення. І мій батько з 2015 року став на захист держави, на захист того, щоб Україна рухалася в Європу. Можливо, це теж сприяло такому рішенню".
Попри непевний старт сезону Височанська все-таки заробила місце в олімпійській команді на других Іграх поспіль. Там спортсменка мріяла підняти прапор України, чого не вдавалося ще жодній команді, адже медалей у групових вправах "синьо-жовті" ще ніколи не здобували.
Мрія про олімпійський пʼєдестал у Височанської не здійснилася, але в Парижі на неї чекав інший особливий подарунок. Її батько, "кіборг" Олег Височанський, приїхав з фронту, аби разом з дружиною Іриною підтримати доньку на трибунах.
"Я так плакала, ви собі не уявляєте, бо тата не мали відпустити, — ледь стримувала сльози Марія. — Після виступу я їх знайшла, побачила — і тато з мамою мені махали. Чесно, я навіть не очікувала, що може бути таке. Чудеса бувають, вони стаються з нами — головне, в них вірити".
