"Це просто тенісний турнір, а там — реальне життя". Українки через успіх на Australian Open нагадують світу про війну

"Це просто тенісний турнір, а там — реальне життя". Українки через успіх на Australian Open нагадують світу про війну

Марта Костюк на Australian Open 2024
Марта Костюк. Фото: Louise Delmotte/AP Photo

Українські гравчині перетворили перший тенісний мейджор сезону на майданчик для висловлювань про російсько-українську війну.

Australian Open 2024, що триває в Мельбурні, уже став одним із найуспішніших грендслемів в історії українського тенісу. Чи не в кожному раунді "синьо-жовті" встановлюють нові національні рекорди. Уперше до чвертьфіналу дійшли одразу двоє українок: четверта ракетка команди Марта Костюк і кваліфаєрка Даяна Ястремська. Крім того, в парному розряді уже до півфіналу пробилася Людмила Кіченок, яка виступає в дуеті з латвійкою Єленою Остапенко.

Такий успіх є визначним для України не лише зі спортивної точки зору. Майже кожен вихід на корт, спілкування зі ЗМІ або допис у соцмережах тенісистки використовують, аби нагадати про війну в Україні. Що далі вони проходять, то частіше тенісний світ чує про агресію Росії, необхідність підтримувати Україну та взагалі згадати про війну.

Українські вболівальники на Australian Open 2024
Уболівальники з українськими прапорами та символікою на Australian Open 2024. Фото: Louise Delmotte/AP Photo

Як тенісистки привертають увагу до України

Спортсменки транслюють свою позицію на післяматчевих інтерв'ю й пресконференціях та вдаються до символічних жестів на корті. Приміром, залишають повідомлення на об'єктивах відеокамер, як Світоліна, яка після одного з матчів написала: "Героям Слава!", або Ястремська: "Сім'я — це моя Україна".

Напередодні турніру Світоліна розповіла, що у важких матчах її мотивує "незламний дух" українців. "Коли я стикаюся з важкими моментами в житті, завжди нагадую собі про людей, яким доводиться мати справу з війною, з втратою домівок, які просто намагаються вижити, жити нормальним життям, — цитує бронзову призерку Олімпійських ігор The Athletic. — І, звичайно, [мене мотивують] воїни, чоловіки й жінки, які захищають нашу країну, які взяли до рук зброю".

Схожі слова звучали й від Даяни Ястремської.

"Щоб розповісти про ситуацію в Україні, кількох секунд буде недостатньо, — поділилася тенісистка, родом з Одеси, після сенсаційної перемоги над Маркетою Вондроушевою. — Я пишаюся Україною, українцями – воїнами та цивільними. Коли я була в Брисбені, перед моєю грою ракета влучила в будинок бабусі. Було складно грати. Ми маємо пам'ятати та давати якомога більше підтримки Україні. Я пишаюся бути українкою".

"Я беру все натхнення, яке можу, від українських людей. Знаю, що вони переживають зараз дуже важкі часи", — повторила цю саму думку Марта Костюк після виходу до третього раунду.

"Люди досі гинуть щодня, — додала Марта під час однієї з пресконференцій. — Уся моя сім'я зараз у Києві. Мама надсилає мені відео, коли ракети літають над їхнім будинком. [...] У реальності, в якій я зараз живу, усе дуже далеко від завершення. Ми ніколи не були у вигідному становищі, тому що це абсолютно нерівна й жахлива війна. Упродовж останніх двох років ми просто перебуваємо в режимі виживання. Люди зараз надзвичайно пригнічені й втомлені. [...] Я граю й намагаюся досягти успіху, але потім озираюся навколо й відчуваю, що все це насправді не має значення. Це просто тенісний матч, просто тенісний турнір. А там [поза кортом] — реальне життя".

Українки проти "нейтральних"

Послідовні українські тенісисти й у протестах проти участі російських і білоруських гравців, які нині допущені до турнірів у нейтральному статусі: без прапора й інших державних символів. Лише в жіночому особистому турнірі українки чотири рази були вимушені грати проти опоненток з країн-агресорок, а також проти однієї ексросіянки, яка тепер представляє Францію.

Водночас деякі медіа досі вказують справжні країни, які представляють ці спортсмени, не лише в текстах, а й у графічних матеріалах. Зокрема, такої помилки припустилися на офіційній сторінці US Open, коли опублікували результат матчу Марти Костюк проти Марії Тімофєєвої. На це відреагувала сама українка, яка нагадала, що нейтрального статусу для росіян і білорусів "не існує", та закликала журналістів, офіційних осіб і спортивну спільноту "перестати використовувати тенісний корт для пропаганди «русского міра»". Допис на сторінці американського мейджора пізніше видалили.

На знак протесту українські спортсмени відмовляються тиснути руки "нейтральним" суперникам після матчів. Єдиною, хто на цьому Australian Open порушила "традицію", стала 16-річна Єлизавета Котляр. Після поразки в першому раунді юніорка "привітала" росіянку Владу Мінчєву рукостисканням біля сітки. Її батько пізніше пояснив, що донька "автоматично виконала післяматчевий ритуал" на фоні нервів і тиску, та назвав це "помилкою".

Деякі іноземні фани критикують українських тенісистів за таку позицію, мовляв, це прояв "неспортивної поведінки" й неповаги до інших учасників. Інколи вболівальники освистують українок та цькують їх у соцмережах.

"Помітила, що моя поразка ощасливила багатьох людей, — написала Леся Цуренко на свїй сторінці в X після того, як розгромно програла білорусці Арині Сабаленці. — Знаєте, напередодні Нового року мій друг повернувся з російського полону, в якому перебував півтора року. Він втратив 55 кілограмів та має інфекцію в ногах. Але головне, що він живий. Це — справжнє щастя. Тож я сподіваюся, що у вас також будуть справжні приводи, аби почуватися щасливими в житті, а не через поразку якоїсь рандомної гравчині, з якою ви навіть не знайомі".

На пресконференції після матчу Цуренко пояснила, що їй "дуже важко" тиснути руку російським і білоруським гравчиням, коли вона знає, звідки вони. "Це ще одне нагадування для мене, і це боляче, — каже Леся. — Вони є частиною цієї... машини війни, яка завдає болю моїй країні та моєму народові". На запитання про те, чому тенісистка продовжує відстоювати цю позицію, Цуренко відповіла: "Це важко пояснити. Ви просто маєте відчути те, що відчуваю я, і у вас не буде таких запитань до мене".

"Розгромний рахунок? Здається, що так багато речей, які були важливими для мене, — як-от тенісний матч — більше не є настільки важливими. Мені байдуже, як я завершу матч, який буде рахунок. Мене більше хвилює той факт, що я можу бути тут і можу нагадувати світові, що війна триває. Мене хвилює, що я можу заробити грошей, задонатити та допомогти іншим людям. [...] Здається, що увесь світ утомився чути [про війну], але, на жаль, вона триває. Це частина мого життя, життя інших українців, і ми мусимо говорити про неї".

Під час чвертьфінального матчу Марти Костюк проти Коко Гофф Україна перебувала під ракетним обстрілом Росії. Українка закцентувала на цьому на своїй останній пресконференції:

"Я виходила на корт, читала новини перед матчем і передбачала, що буде сильний ракетний обстріл. Коли матч закінчився, я дивилася новини знову і знову. Не знаю, скільки ракет прилетіло. Це досі триває. Але так, я писала людям у Києві, питала, чи все гаразд. Вони відповідали: «Ми стежили одночасно за твоїм матчем та траєкторією польоту ракет»".

Костюк також назвала успішною "кампанію" українок, які на цьому турнірі мали ціль привернути увагу медіа до війни. Тенісистка додала: "Я сподіваюся, що ми зможемо бути успішними на більшості турнірів, особливо на великих, де велика кількість медіа. Людям потрібно нагадувати".

На початок