Ексклюзивний коментар української шаблістки для Суспільне Спорт.
Збірна України завершила виступи на Кубку світу з фехтування на шаблях, що пройшов у грузинському Батумі. І закінчила його з золотою медаллю: жіноча команда шаблісток стала переможницею змагань.
У Батумі українки виступали у складі Ольги Харлан, Аліни Комащук, Олени Кравацької та Юлії Бакастової. Командний турнір українки закінчили з п'ятьма перемогами, здолавши Алжир, Францію, Азербайджан, Італію, а у фіналі - збірну США.
Медаль на Кубку світу з фехтування стала для жіночої команди шаблісток першою з 2016 року. Тоді українки виступали майже у тому ж складі: Олену Вороніну змінила Юлія Бакастова.
Після перемоги на Кубку світу з фехтування лідерка команди шаблісток Ольга Харлан дала ексклюзивний коментар для Суспільне Спорт, у якому оцінила "золотий" результат у Батумі.
Харлан, крім командного турніру у Батумі, виступала також в одиночному: дійшла до чвертьфіналу, але зазнала поразки від угорки Анни Мартон, яка у підсумку стала бронзовою призеркою змагань. За словами лідерки збірної України, хоча вона не дуже задоволена результатом в одиночному турнірі, від "золота" у командному отримала позитивні емоції.
- Про виступ в одиночному турнірі
"Особисті змагання склалися не так, як я планувала. Але й не так вже й погано, можна сказати. Тому що старт за стартом, два тижні назад був Сеул, поки приїхала, туди-сюди і вже знову тренуватись. А ще впливало те, що ми не знали стовідсотково, чи їдемо на змагання. Настрій був робочий, позитивний, але все ж таки це нерозуміння дається взнаки. Коли приїхала на змагання, то, звісно, була готова викладатись. У мене було чотири бої, а останній - з представницею Угорщини [Анною Мартон], з якою на гран-прі в Сеулі я фехтувала за потрапляння до топ-4".
- Про чвертьфінальний бій проти угорки Мартон
"Мені здається, що [думками] була ще на попередній зустрічі в 1/8 фіналу. Там був напружений бій проти француженкиМанон Апіті-Брюне - бронзова призерка Олімпіади-2020 в одиночному турнірі з фехтування на шаблях. Не дуже позитивно у моральному плані він закінчився, бо були сварки з суддями, і вони не знали, що вирішити. Тоді я покликала головного суддю змагань, і він вирішив долю моєї перемоги. Представниці Франції це не сподобалось, і було якось так... У мене було десять хвилин, щоб відійти і підготуватись до наступної зустрічі, тому була ще в тому бою. Але це мене не виправдовує, повинна була віддавати все. Утім, з цього я беру теж щось позитивне: знала, у чому програвала, який був стан, як це виправити. У мене є для цього час до наступних змагань, а саме до Європейських ігор".
- Про підготовку до Європейських ігор
"Ми готуватимемось у Болоньї, можливо, поїдемо на якийсь збір. Поки не знаю".
- Про командний старт
"Перша зустріч у нас була з командою Алжиру. Була прохідна зустріч, але це початок змагань, і тому вона найскладніша. Плюс це ще [бій] за вихід до топ-16 і відсутні відеоповтори. Тобто тобі треба одразу в це входити. Знали, що у разі перемоги, фехтуватимемо зі збірної Франції. З ними зустрічалися на останніх командних змаганнях в Бельгії, де перемогли 45:44. Тому, звісно, готувалися, і знали, що вони даватимуть бій, але ми просто так не віддамо нічого. Знаємо, як проти цього боротися і ми — 15-16 команда світу. Зараз вже 11-і, але тоді були 15-і. Знала, що вони нас побоюються, бо такий тригер у них є.
Я була дуже позитивно налаштована, і зустріч була важкою, бо це зараз найкраща команда в світі, а їхня спортсменка виграла особисті змагання. Вони були в піднесеному настрої. Але не так сталося: ми вийшли і дали їм бій. Це спрацювало. Дуже була рада цьому результату. Їм це не сподобалось, було багато суперечок знову. Думаю, що ми так само реагували б на поразку. Але це спорт, все одно повинні лишатися людьми.
Після цього в нас була збірна Азербайджану. Там ми також змагалися принципово, бо це вже було у вісімці. Знали, що можемо виграти, але тут ще більше контролю повинно було бути, бо після Франції мали піднесений стан. Тому ми мали заспокоїтись і спокійно зробити все, що можемо.
А далі за вихід до фіналу у нас були італійки — це також принципове протистояння, бо останню зустріч з ними програли. Ми ніяк не могли виграти у них останнім часом, тому для нас був виклик. Перемогли і було дуже круто. Дуже спрацювало, що ми були командою: якщо в когось не виходило, то ми один одного підтримували на доріжці. Моє завдання було залишатися спокійною, не реагувати ні на що, бо різні ситуації були: судді і всі зараз дуже нервують, олімпійський відбір починається. Зараз буде дуже весело. Я мала робити свою справу, давати плюси, не провалювати бої та закінчувати з переможним рахунком.
Зі збірною США, як і для них, так і для нас, участь у фіналі десь була неочікуваною. Вони дуже молода команда, а ми вже досвідчені дамочки. Знала на 95%, що переможемо, але ж думки та дії повинні синхронізуватися. Тому коли я нанесла останній удар, то це було дуже круто. Не повірила, що цей день, по-перше, закінчився, по-друге — ми виграли турнір, бо дуже багато думок було за цей час. Певна зневіра, якась депресія, бо не знаєш, як воно бути 15-ми в рейтингу. Але тут такий вогник для нас дає ця перемога. Немає якогось піднесеного стану, що ми зробили все і все. Ні, зараз у нас ще більше роботи. Нам треба дуже багато працювати, і готові до цього. А це просто одна сходинка до нашої мети".
- Про відчуття на п’єдесталі
"По-перше, відчували: так, ми тут стоїмо. А потім виникає питання: коли востаннє ми були на найвищій сходинці п’єдесталу? А це було сім років тому. І ми такі: "Вау!" Круто повертатися. І склад команди майже той, який був сім років тому. А найголовніше — це співати гімн. Думала про це перед фіналом і кажу собі: "Дуже хочеться, так дуже хочеться заспівати його. Так давно не чула його на змаганнях наших. Дуже хочеться!"
І ми так голосно співали, що на нас дивилися, мені здається, американки такі: "Та вистачить!" А ми вже виспівували як могли. Трошки пустили сльозу, бо дуже це емоційно.
Кожна перемога — це дуже емоційно та важливо. Не тільки для наших рідних, але й родин, та й всієї України. Дуже багато повідомлень отримала від різних людей, яких навіть не знаю. Вони писали: "Дуже вам дякую за перемогу! Дуже піднесений зараз стан". Це для них теж. Також військові дивилися нас — це дуже круто. Я завжди дуже дивуюсь, коли кажуть, що нас дивилися на фронті. У мене аж мурахи і сльози навертаються на очах, коли це чую. Цим людям є чим зайнятися, але вони знаходять час, щоб побачити наші змагання. Це дуже круто".
Збірна України з фехтування: що відомо
- Україна очолить кваліфікаційний відбір на Олімпіаду-2024 у жіночій команді на шаблях. А в світовому рейтингу підійметься на 11-е місце.
- Ольга Харлан не програла жодного свого раунду за п'ять матчів на Кубку світу у Батумі: у кожному набрала не менше п'яти очок.
- Крім Кубка світу у Батумі, українські фехтувальники виступили на гран-прі у Калі, де найкращий результат показала шпажистка Влада Харькова, яка дійшла до чвертьфіналу.
- Наступні турніри з фехтування відбудуться у Стамбулі (19-21 травня, шпага) та Фуджейра (19-21 травня, рапіра).
