"Потрібні якісні протези". Військовий Роман Кашпур пробіг Лондонський марафон, щоб зібрати кошти для поранених бійців

"Потрібні якісні протези". Військовий Роман Кашпур пробіг Лондонський марафон, щоб зібрати кошти для поранених бійців

Ексклюзивно
"Потрібні якісні протези". Військовий Роман Кашпур пробіг Лондонський марафон, щоб зібрати кошти для поранених бійців
. Роман Кашпур, фото: British-Ukrainian Aid

Ветеран російсько-української війни Роман Кашпур подолав 42 кілометри на протезі, аби привернути увагу до потреб військових із ампутацією.

В одному з найпрестижніших марафонів світу – Лондонському – взяла участь низка українських військових та їхніх рідних. Як повідомили на сторінці української команди Ігор нескорених, у забігові 2023 року змагалися Євген Жар, Сергій Довбиш, Ірина Рубцова – дружина загиблого військовослужбовця Олексія Рубцова, а також Роман Кашпур – колишній розвідник, для якого цей марафон став майданчиком для масштабного збору коштів.

Мета Кашпура – зібрати 100 тисяч фунтів на протезування важкопоранених бійців. Таку акцію він запустив разом із фондом "Громадянин". Ця фандрейзингова кампанія стала частиною благодійної програми Лондонського марафону, на сайті якого й збирають донати.

Роман пішов на фронт, коли йому було 19 років. У 2019-му він втратив праву ногу, наступивши на протипіхотну міну, а вже через дев'ять місяців почав бігати на протезі. Згодом Кашпур вирішив брати участь у змаганнях, здобув три перемоги на Іграх героїв та встановив рекорд України в тязі літака АН-26 вагою 16 тонн. Після початку повномасштабного вторгнення захисник повернувся на фронт добровольцем і воював на Харківщині, а згодом став інструктором.

Нині Роман присвятив себе спорту, аби привернути більше медійної уваги до України й залучити спонсорів, а паралельно займається волонтерством і продовжує інтсруктувати інших військових.

Як минув його перший у житті марафон, як іще планує допомагати пораненим бійцям і що вважає ключовим у реабілітації після повернення з фронту, ексрозвідник поділився в інтерв'ю Суспільне Спорт.

Читайте також: Понад 40 км на протезі: колишній розвідник з Вінниччини готується до 43-го Лондонського Марафону

"Не зупинявся ні на мить": яким був перший марафонський досвід

Дебютний марафон на 42 кілометри Кашпур подолав за 5 годин 53 хвилини. Визнає, що це "круте" досягнення, хоча як спортсмен "результатом не задоволений".

"До цього в мене був досвід максимум 14 км, а тут було втричі більше, – пояснює військовий. – Це була свого роду розвідка: я розумію тепер, що це таке, на що я здатний, на що потрібно звернути увагу. З тренеркою Наталією Крушинською ми вже погодили ці моменти й будемо працювати над покращенням результату".

Під кінець дистанції Романові довелося перейти на ходьбу та, "щоб хоч якось зарядитися", скористатись енергетичними тоніками, які пропонували організатори, хоча раніше жодного разу не практикував подібне.

"На 37-му кілометрі почалася сонливість, яку, мабуть, викликав підвищений тиск. Організм використав усі запаси сили, – описує досвід спортсмен. – Після 39-го я вирішив, щоб не втратити свідомість, спішитись. Але останні півтора кілометра фінішував уже бігом. За всі 42 км не зупинявся ні на мить. Хоч за часом і не гнався, розумів, що результат має бути хоч якийсь".

Підготовка до марафону тривала три місяці, що, як зізнається Роман, "надзвичайно мало". "Люди з власними кінцівками не можуть підготуватися – нам це вдалося", – тішиться українець, який планує брати участь у подібних забігах і надалі. Найближчі пів року готуватиметься до Нью-Йоркського марафону, що відбудеться 5 листопада.

Читайте також: "Не здавайтесь! Не опускайте рук": вінничанин Роман Кашпур на протезі подолав 42 км під час Лондонського марафону

"У нього надзвичайне завдання": про прапор, підписаний Залужним

До Лондона Кашпур узяв український прапор із підписом головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Цей стяг Роман має намір продати задля допомоги армії.

"Це надзвичайно додавало мотивації. Таке враження, наче підтримка всієї армії й нації була зі мною, – ділиться захисник. – У цього прапора буде надзвичайне завдання. Я планую виставити його на міжнародний аукціон, і всі кошти підуть на допомогу армії. Кожна копійчина буде витрачена на коптери, машини, тобто те, що найбільше потрібно. Як болісно не було б розлучатися з цим артефактом – якщо це врятує життя бійців, готовий піти на цю жертву, тому що хлопці на передовій зараз жертвують здоров'ям і життям".

"100 тис. вистачить максимум на десять хлопців": на що підуть зібрані кошти

"Наша ціль була не просто приїхати до Лондона й мотивувати важкопоранених хлопців не лише словом, а й конкретним ділом, – розповідає Роман Кашпур про благодійний аспект поїздки. – Ми відкрили збір коштів на сучасні протези й інвалідні візки, а також на лайнери й обладнання для Інституту протезування. Сума надзвичайно велика. Як людина з протезом можу сказати, що, скільки б цих коштів не було, на ту кількість хлопців, яким потрібна допомога, їх завжди буде мало".

На момент публікації на сайті Лондонського марафону зібрано понад сім тисяч фунтів зі ста.

"100 тисяч – це приблизно чотири з половиною мільйони гривень. Наче сума вражаюча, але можу сказати, що цього вистачить максимум на десять хлопців. Це якщо ми говоримо тільки про протезування. На реабілітацію цього не вистачить".

"Є різної складності поранення, – пояснює Роман. – Може бути, як у мене, пів мільйона на три роки виділено, а якщо в хлопчини немає руки чи ноги вище коліна, потрібен мільйон. Вибачте, але руки-ноги не повиростають, і це вже треба ставити на державну рейку".

Саме тому, як каже Кашпур, зараз він розробляє та підтримує проєкти, які могли б допомогти країні з економічною й технічною реалізацією цих задач. Водночас, на його думку, необхідно розвивати інституції, що цим займатимуться. Роман вказує на те, що Україні бракує "єдиної державної програми для освіти протезистів". "Волонтери волонтерами, але держава це має забезпечувати", – переконаний боєць.

Потреба в таких спеціалістах зростає через збільшення кількості людей з ампутацією за час повномасштабної війни. Кашпур застерігає, що така тенденція може призвести до зниження якості виробництва, адже "за міжнародними стандартами, протезист робить п'ять-шість протезів на місяць", а якщо потрібно більше – "якість падає".

"Пробігши марафон, я знову довів, що життя не обмежується після ампутації. Протез – це не вирок. Можливо займатися, встановлювати рекорди й покращувати тренування, але для цього потрібні якісні протези. Сам протез робить станок, а от культиприймач, який слугує для того, щоб культя почувалася там добре, робить людина. Для цього потрібні школи й навчання".

Сам Кашпур від держави отримав три протези: повсякденний, купальний і спортивний. Ще одним для спорту його забезпечили волонтери. Нині у Львові для нього розробляють уже п'ятий, який він застосовуватиме суто для марафонського бігу. Натомість Лондонський марафон долав ще на універсальному, що не сповна підходить для легкоатлетичних і швидкісних змагань.

Роман і Юлія Кашпури на Лондонському марафоні-2023
Роман Кашпур із дружиною Юлією на Лондонському марафоні-2023. Роман і Юлія Кашпури, фото: British-Ukrainian Aid

"Впроваджувати програми армій світу": що потрібно військовим для реабілітації

На погляд Романа Кашпура, головними елементами в реабілітації важкопоранених військових мають бути підтримка рідних та якісна робота професіоналів.

"Перше – це родини. Від пораненого не потрібно відходити й у той же час не набридати. Це плече, яке має бути підставлене вчасно, – вважає Роман. – Друге – держава. Це титанічна робота психологів і реабілітологів. Мені пощасливилося відвідати Латвію, коли я був "свіжий" після поранення, і реабілітолог значно відновив функціональність мого живого коліна лівої ноги. З ним були великі проблеми: його пошкодило уламками".

"Повернутися до життя після поранення – це добре, але повернутися функціонально спроможним – це вже складно. Не зовсім доречно, якщо боєць буде сам цим займатися, тому що можна нанести собі більшої шкоди. Тому треба готувати не лише протезистів, а й грамотних терапевтів і психологів. В арміях світу – в Ізраїлі, Великій Британії, США – такі програми є. На це все потрібні кошти, але вони [програми] існують, і це можна впроваджувати в нашій складній ситуації. Велосипед придумувати не потрібно".

Уже після повноцінного відновлення й курсу реабілітації можна думати про заняття спортом – таку опцію рекомендує Роман.

"Я нікого не закликаю бігати марафони чи тягати літаки, але легка фізкультура, розтяжки, пробіжки кожного ранку дуже допомагають як у фізичному, так і психологічному аспектах, – радить ветеран. – Спорт допомагає вивільнити негативну енергію. Коли я повертався з тренувань вижатий як лимон, мені хотілося обійняти дружину, поцілувати дітей, але не думати про те, що хтось винен у чомусь".

Як приклади проєктів, які існують в Україні для залучення до спорту поранених військовослужбовців і ветеранів, Роман наводить Ігри героїв та Ігри нескорених. Відбір на останні проходитиме у Львові наприкінці квітня, а у вересні 2023 року українська збірна з 24 людей змагатиметься на Іграх нескорених у німецькому Дюссельдорфі.

Читайте також: Пішов на фронт без кінцівки: вінничанин Роман Кашпур з протезом боронить Україну
На початок