Як збирають багі для військових, готують суп з качиної крові, чому змушують читати "Кайдашеву сім'ю" через суд, а ще чи важко бути блогером у 64 та як шиють "кібертруси" для поранених. У цьому матеріалі ми пригадуємо п'ять історій Рівненщини, про які розповідали у 2024 році.
Найгірший суп світу: полька, яка проживає у Рівному, приготувала суп з качиної крові
Овочі, чорнослив, качине м'ясо та кров — усе це інгредієнти традиційного польського супу чернина з XVI ст. За даними етнічної польки Єви Маньковської, яка нині проживає у Рівному, у 2023 році цей суп увійшов до списку найгірших у світі за версією TasteAtlas. З її слів, це страва, яку батьки дівчини подають хлопцеві як відмову у сватанні.
Для приготування страви використовують пів кілограма качиного м'яса, кров, овочі та спеції:
"Czarna polewka" — походить з XVI століття. Це суп з музею, можна так сказати. Це найбільш контроверсійний суп в Польщі. І можна сказати, що суспільство ділиться на тих, які ніколи не з'їли б цього супу, і таких, які їдять без проблем. Я думаю, що цей суп десь існує в якихось дуже дорогих ресторанах, як раритет. Але він більш асоційований з їжею в селі", — розповіла Єва Маньковська.
Cуд зобов'язав прочитати "Кайдашеву сім'ю": суддя пояснив, чому ухвалив такий вирок
На Рівненщині суддя Гощанського районного суду Петро Тишкун зобов'язав чоловіка, який обікрав сестру, прочитати "Кайдашеву сім'ю". З його слів, він ухвалив таке рішення, оскільки сімейний конфлікт нагадав йому сюжет повісті Івана Нечуя-Левицького.
Петро Тишкун працює суддею понад три роки. Він поділився, що раніше вироків, де підсудним потрібно було прочитати щось із літератури, не ухвалював:
"Є такий пункт в законі, що суддя може зобов'язати особу вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій, законом не конкретизовано, що там мається на увазі. Я вирішив, що для того, щоб виконати основну функцію кримінального покарання, виправну функцію, щоб зробити людину трошки краще, йому треба почитати хороший твір, такий, як моя улюблена повість Нечуя-Левицького — "Кайдашева сім'я". Там описана схожа ситуація, з якою виникло це кримінальне провадження, тобто спір між родичами, конфлікти між родичами через майно, через спадщину".
За версією слідства, 28 травня 2023 року уродженець села Курозвани Гощанської громади зайшов на подвір'я своєї сестри та вкрав із господарського приміщення будівельні інструменти та металевий каркас воза, які оцінили у понад шість тисяч гривень.
За крадіжку під час воєнного стану чоловіку загрожувало від п'яти до восьми років ув'язнення, зазначив суддя Петро Тишкун, який виніс вирок. Суд визнав чоловіка винним та призначив покарання — п'ять років позбавлення волі умовно з іспитовим терміном в один рік.
"Справа виникла зі спору між братом і сестрою про спадкове майно після смерті матері. Мати заповіла все майно, включаючи житловий будинок, доньці. Неодноразово він сварився з сестрою, погрожував їй, ображав і вирішив забрати, як він сказав, своє. Те, що йому, можливо, обіцяли колись віддати батьки, але не зробили цього. Те, як він стверджує, купував сам, коли жив ще в тому будинку. Однак на судовому засіданні свого права власності на це майно він довести не зміг".
Блогер у 64 роки: рівнянин Михайло Нестерчук розповів про TikTok, заробіток і "хейт"
Рівнянин Михайло Нестерчук став блогером у 63 роки. Рік він знімає відео у TikTok. Чоловік пояснив, що хоче нести позитив людям.
Зі слів блогера, він почав займатися цією справою спонтанно і неочікувано:
"Працював на макаронній фабриці, годував людей. Виконував свої посадові обов'язки і жив спокійним життям, але фабрика раптом почала рости. Директор з розвитку Ірина Плісецька зрозуміла і сказала: «Необхідно робити рекламу». Вона запросила SMM-ницю Віталію і сказала їй робити рекламу в TikTok та Instagram. І Віталія сказала: «Михайло Петрович, я чула, що ви займалися акторством колись. Чи не хотіли б ви спробувати і нам трішки допомогти?» А чому б і ні? Я пробував зніматися і раптом воно зайшло".
Яке відео першим стало популярним — не пам'ятає. Каже, загалом на місяць знімають 20 відео. Почалося зі 100 тисяч переглядів, потім відео почали набирати по мільйону, з'явилися підписники. Тоді й вирішили розвивати особисту сторінку Михайла Петровича:
"В нас дійсно команда і рівноправ'я. Всі на своєму місці: менеджерка Віталія займається своїм, операторка Юлія — своїм. Ми обговорюємо деякі проєкти і як краще їх зробити, даємо ідеї. Кожен день у нас йде мозковий штурм. Є деякі теми, які ми не чіпаємо. Ну і знімаємо рекламу, будемо чесні, від тих, хто платить. Не всім ми кажемо "добре" і деяким рекламодавцям відмовляємо. Це чисто етичні і моральні принципи".
Чоловіку подобається рекламувати одяг. Пояснив він це так: хоч і триває війна, але людям приємно бачити інших гарно одягнених людей:
"Буде більше веселки на вулиці - нам буде простіше пережити те горе і біду, які у нас є. Я через це хочу донести якусь радість".
Також Михайло Петрович веде сторінку в Facebook. Там він публікує різні есе та роздуми. Зокрема, написав драматичний твір, за яким поставили виставу. Чоловік розповідає, що довго обдумує, що там написати:
"А от TikTok - це хвилинка, "спалах". В цьому "спалаху" якусь глобальну тему розкрити, "тему війни" — я не знаю як. Це тема для YouTube — 30, 40 хвилин, щоб можна було говорити, розвинути свою думку. А TikTok — не знаю, можливо, хтось допоможе мені це зробити".
Михайло Петрович перевіряє свої рекламні інтеграції. Він розповів, що куштував суші чи піцу від потенційних партнерів і після цього вирішував, що рекламувати їх не буде. При цьому уточнив, що блогерство поки не є його основним джерелом заробітку.
"Щодо "хейтерів" — вони мене дратують страшно. Я людина емоційна. Але потім махнув рукою, і нехай буде. Людям може хочеться якось самореалізуватися. Пишуть, я людей відразу "баню", не хочу мати з ними нічого спільного, якщо це є не конструктивна критика. Її я сприймаю всю. Я відчуваю підтримку від знайомих і рідних, які коментують. Я заряджаюся цією енергією. І потім віддаю її назад людям", — розповів блогер.
Михайло Петрович підсумував: треба вміти радіти тому, що є, і далі працювати та творити.
"Керувати ним дуже просто": рівненські волонтери роблять автомобілі типу багі на фронт
Рівненські волонтери Андрій Друзенко та Іван Семенчук від початку повномасштабного вторгнення РФ зробили для військових сім автомобілів типу багі. Перед тим, як передавати багі військовим, проводять тест-драйв.
Про свою діяльність волонтери розповіли Суспільному.
"Нам військові підказали, що це дуже актуальна тема, що це може зберегти життя людей. Власне, ця машина покликана зробити швидку вилазку або аеророзвідку, або це якась просто розвідка, або це ударна група, яка приїхала наваляти ка*апам і швидко втекти", — пояснив Андрій Друзенко.
Зі слів волонтерів, автомобілі багі мають високу прохідність через болота, піски та ліси.
"Керувати ним дуже просто, тому що це базовий автомобіль. Фактично це база Pajero Sport 2,5. Майже нічого не змінено по своїм ходовим частинам. По можливості швидко застрибнули. Завели й поїхали. Звичайно, у нас стоїть роздавальна коробка, без блокування, але вона дуже добре їде по бездоріжжю", — зазначив Іван Семенчук.
Зазвичай замовлення на такі автомобілі приходять від аеророзвідників, зауважив Андрій Друзенко:
"Попит великий, але, на жаль, у нас немає таких великих фінансових можливостей, тому що сама машина зазвичай десь сім-вісім тисяч доларів обходиться. При тому всьому, що це на основі повнопривідних машин і наземного. Тобто сам донор, якщо хороший донор на основі якого робиться — це п'ять-шість тисяч доларів. А все інше — це вже переробка".
Також автівка не витрачає багато пального.
"За рахунок того, що все ж таки Mitsubishi Pajero, вона ж не багато бере пального, а плюс, що вона полегшена, тобто розхід ще менший. Попередні ми важили, то десь тонна триста-тонна чотириста", — додав Андрій Друзенко.
"Кібертруси — це наша розробка": у Рівному волонтерки створюють адаптивний одяг для військових
Упродовж двох років у Рівному волонтерки "Швейної роти" створюють адаптивний одяг для поранених військовослужбовців та вироби для бійців на фронт. Компанія працює не тільки в Україні, а й за кордоном. Загалом їм вдалося пошили 100 тисяч одиниць одягу.
Волонтерка та координаторка Тетяна Маркевич показала Суспільному цех, у якому працюють учасниці міжнародної благодійної ініціативи "Швейна рота":
"Ми шиємо для захисників на передову маскувальні сітки, а також піддупники, килимки-сидіння, москітні сітки від комарів і багато інших потрібних речей".
Заснували "Швейну роту" два роки тому волонтерки з Дніпра Марина Пальченко та Ксенія Самойлич. Нині вони мають представництва у різних містах України та світу. За час діяльності волонтери пошили понад 100 тисяч одиниць адаптивного одягу та 15 тисяч комплектів військової форми й екіпірування.
"Кібертруси — це наша розробка на липучках. "Кібер" — означає одяг для поранених, ми його так назвали. Зазвичай, по бокових швах його можна розкрити і одягнути. Вони потрібні для того, щоб можна було натягнути білизну чи штани на людину, у якої стоїть апарат зовнішньої фіксації", — зауважила координаторка "Швейної роти" Рівного Тетяна Маркевич.
Вона зазначила, що одяг для поранених бійців волонтери передають безплатно. Шиють речі, як для медзакладів області та Рівного, так і під індивідуальні замовлення родин військових. Вироби можна замовити за покликанням.
"В штани ми стараємось вставляти шнурівочки в пояс, щоб можна було відрегулювати розмір. Також ми шиємо футболки. Закуповуємо основи, розрізаємо їх по бічних швах і пришиваємо планочки, до яких кріпляться липучки. Потім пришиваємо шнурівку, яка потрібна для того, щоб людина могла самостійно одягнутися. Якщо одна рука не працює, то можна іншою рукою за цей шнурочок потягнути і підтягнути зі спини футболку наперед", — пояснила координаторка благодійної ініціативи.
Військові, для яких шили вироби, розповіли, що завдяки маскувальним сіткам вони можуть заховати техніку, а завдяки москітним — захистити обличчя від комах.
Тетяна Маркевич додала, що "Швейна рота" потребує допомоги у тканині та грошах:
"Взагалі ми збираємо донати. У нас є спеціальні банки, завдяки яким ми збираємо кошти і закуповуємо тканину. Також нам потрібна допомога в шитті".
Зі слів координаторки благодійної ініціативи, також вони збирають солодощі та речі, які можна перешити в адаптивний одяг для військових. Готові вироби волонтерки передають на всі напрямки фронту.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
