У 2023 році, внаслідок ускладнень після поранення, в лікарні помер 36-річний розвідник з Рівного Володимир Шевченко. Він воював на Донеччині: брав участь в обороні Бахмуту та Авдіївки. У день, коли Володимир отримав смертельне поранення, мав йти у відпустку. Удома на бійця чекала дружина та двоє доньок.
У роковини загибелі захисника його історію Суспільному розповіла вдова Аліна Шевченко.
Дружина Володимира Шевченка, Аліна, розповіла, що її діти стали розуміти, що "зустріч з татом" означає похід на кладовище:
"Сумно від того, що коли я кажу дітям, що ми йдемо до тата, то діти розуміють, що це не до тата живого, що вони йдуть на кладовище".
Аліна пригадала, як познайомилася з Володимиром і як швидко їхні стосунки переросли в сім’ю.
"Ми були шість років у шлюбі, у нас двоє дівчаток: Андріанці скоро буде п'ять років, Богданці було нещодавно два рочки. Я працювала у ресторані, прилеглому до заправки. У мене там була подруга, і колись до неї прийшов її друг із Вовою, просто на каву. Закрутився у нас з ним роман, ми навіть довго не зустрічалися. Зробили заручини, одружилися".
Напередодні повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну, подружжя дізналося, що чекає на другу дитину, а через декілька днів Володимир добровільно вирушив на фронт.
"У лютому 2022 року, за декілька днів до повномасштабного вторгнення, ми дізналися, що у нас буде друга дитинка. Пораділи, поплакали разом. Ми завжди мріяли, що у нас буде двоє дітей. О п'ятій ранку я прокинулась до старшої донечки, вона чомусь крутилась, не спала. І прочитала, що почалась війна. Я розбудила чоловіка. Кажу: «Вова, на нас напали росіяни». Його перша реакція була — підірвався з ліжка, почав діставати свій військовий рюкзак і його складати. Він зідзвонився зі своїми друзями, з якими проходив військову службу в АТО, і вони пішли у військкомат добровольцями".
Аліна розповіла, як відпустку чоловіка скасували через наступ на Авдіївку — саме тоді Володимир отримав смертельне поранення.
"Коли донечка народилась, я йому телефоную і кажу: «Вовчику, у нас доця ще одна з'явилась». Він почав дуже сильно плакати. Я йому кажу: «Ти де?» Він мені каже: «Я в Києві». Як з'ясувалось, він мене тоді два тижні обманював, аби я спокійно народила, а був у Бахмуті. Він вже воював з хлопцями на Донецькому напрямку, і той Донецький напрямок став для нас фатальним. Коли молодшій донеці виповнився рік, його мали відпустити у відпустку. Йому її підписали. Він з тієї радості каже: «О, я скоро додому приїду!» Ми зраділи, а через годину відпустку скасували. Йому написали: «Відбій з відпустками, бо на нас ідуть росіяни в наступ на Авдіївку». Він мене попередив, що його кілька днів може не бути на зв'язку. І в той день, коли мав бути вдома, він отримав смертельне поранення".
Після поранення Володимир залишався на полі бою понад чотири години. Аліна поїхала до нього, але невдовзі мусила повернутися до дітей, коли його стан, здавалося, стабілізувався.
"Мені мама подзвонила і сказала, що захворіла молодша донечка. Я чотири дні побула з ним і мусила поїхати додому. Лікар запевняв, що перевезуть його ближче до нас. Домовились ми про те, що евакуація має бути у Київ, а тут вони кажуть, що веземо його на операцію, будемо ампутувати ногу. Вова не переніс операцію, він помер".
Аліна згадала, як Володимир любив своїх донечок. І додала, що молодша донька є його копією.
"Думаю, навіть у тій колясочці чи на протезі няньчив би діточок своїх. Він їх любив усім серцем і душею, понад усе на світі любив. Менша донечка — це його точна копія. У мене є навіть дві фотографії: Вовина дитяча і її — це одне лице. Залишив мамі таке блакитнооке маленьке сонечко, щоб мама завжди дивилася в ті очі і згадувала його. Він був хорошим татом своїм дітям".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook
