Десятикласниця Анастасія Кузьмич з Рівненщині здобула перше місце в категорії "Історик-2024" на конкурсі Малої академії наук. Вона розробила екскурсійний маршрут — “Древлянськими стежками: Глинне-Юзефін-Ствига” із десятьма локаціями, який проходить через її рідне село Глинне.
Про це Суспільному повідомив вчитель історії Глиннівського ліцею Іван Скаковець.
Він зазначив, що з-поміж 200 учасників необхідні бали для перемоги набрали 14 школярів, зокрема, Анастасія Кузьмич:
“Це Всеукраїнський інтерактивний конкурс. Він проводиться щороку з різним заданням. Цьогорічним — було створити екскурсійний маршрут рідним селом чи околицями. І ось я запропонував Анастасії долучитись, бо на нашій території є дійсно цікаві об'єкти. Це не автомобільний маршрут. Його можна відвідати на 100% тільки пішки або на двоколісному. Бо там є взагалі не посильні для транспорту місця. Всю красу з машини не побачиш”.
Іван Скаковець також розповів детальніше про кожну локацію туристичного маршруту "Древлянськими стежками: Глинне-Юзефін-Ствига"
№ 1: "Кам’яні козацькі хрести"
Поховання з кам’яними хрестами на околиці села Глинного — це археологічна пам’ятка литовсько-польської доби XVI-ХVІІІ ст. Хрести витесані з граніту. Вони мають православну символіку. На одному з них помітний напис — 1654 рік, ймовірно — це дата поховання.
В одному з архівних документів йдеться про те, що саме у 1654 році козаки розграбували Туровську волость, до якої входило село Глинне.
№ 2: "Юзефінський дуб-патріарх"
Візитівка урочища Юзефін — найстаріший дуб в Україні. Його вік перевищує 1300 років, а окружність стовбура – понад 8 метрів. Дерево живе і плодоносить.
№ 3: "Радзивіли в історії Юзефіна"
У 1805 році князь Юзеф Миколай Радзивілл в урочищі Старе Глинище заснував фільварок і назвав на свою честь — Юзефін. Його спадкоємцями протягом усього ХІХ століття й до 1939 року були Лев Людвиг Радзивіл, Антоній Вільгельм Радзивіл, Станіслав Вільгельм Радзивіл, Кароль Миколай Радзивіл. Їм також належали навколишні ліси — Радзивілівська пуща.
Про часи князівського панування нагадують назви навколишніх місць — Панський шлях, Панський ставок, Цегельня. Серед залишків старого парку — 300 та 500-літні дуби, віковічні ялини, сосни Веймутова, кримські сосни, ялини білі, модрини.
№ 4: "Обитель Божої Матері"
Православний жіночий монастир на честь Іверської ікони Божої Матері УПЦ МП розташований на місці колишнього маєтку Радзивілів.
№ 5: "Глиняні ямки"
Здавна село Глинне славилося покладами білої глини, звідки й походить назва населеного пункту. Перша письмова згадка про село саме з такою — 1451 року. Старі закинуті копанки існують досі. Протягом століть місцеві видобували цей будівельний матеріал для власних потреб. Також на території працювала цегельня.
№ 6: "Древлянські кургани"
За 600 метрів від автодороги Глинне-Березове розташований курганний могильник XI-XII ст. — кладовище часів Русі-України. Нині воно налічує 28 курганів. Найбільші з них мають висоту 1,0-1,4 м, найменші – 0,2-0,3 м.
Два поховання дослідила археологічна експедиція Рівненського краєзнавчого музею у 1981 році під керівництвом Богдана Прищепи. В одному з них виявили скелети чоловіка і жінки, а поряд — глиняний горщик та срібні скроневі кільця. Поховання належали слов'янським племенам древлян.
№ 7: "Вуголіна лужа"
Вуголіна лужа — озеро серед соснового бору. Водойма не глибока, однак не пересихає. За однією з легенд, на цьому місці стояло табором військо татар, а їхні коні своїми копитами вибили велику ямку, що аж "земля ввігнулася".
Інша легенда мовить про бій козаків з татарами саме на цьому місці, а "…коней і людей було стільки, що аж земля увігнулася". З часом назва спростилася і замість "ввігнута, увогнута" місцеві стали казати Вуголіна лужа.
№ 8: "Смолярня"
Місце на березі річки Ствига з рештками смоло-скипидарного заводу, який діяв тут за польських часів, а також у 1950-1980 роках. Сировиною для роботи смолокурні був "пневий осмол" (лучина), який раніше корчували вручну.
№ 9: "Фоса"
Потічок Фоса починається в урочищі Юзефін та впадає у річку Ствига. Його довжина — п'ять кілометрів, береги прямі. За місцевою легендою, потічок Фоса в минулому — повноводна річка, на березі якої проживали древляни.
№ 10: "Площадь над Ствигою"
Площадь — так місцеві називають ділянку на лівому березі річки Ствига. Це безліса територія, де ростуть поодинокі дуби на обох берегах річки. Її використовували як пасовище та для сінокосу.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
