"Тотальна несправедливість, тотальна корупція. Та за "Слава Україні!" могли в морду тобі дати. На той час у нас, молодих людей, була можливість щось змінити — му*ака і зека-президента, який керував цілою країною".
Так через десять років після початку Революції Гідності про свою мотивацію участі в ній згадує Сергій Мерчук — нині керівник патрульної поліції на Рівненщині. До річниці тих подій він розповів Суспільному свою історію.
Історія Сергія Мерчука
Сергій Мерчук брав участь у мітингах в листопаді 2013 року та в лютому 2014 року. Він зауважив, що тоді почались зіткнення протестувальників із "Беркутом":
"На Грушевського вперше відчув берці державного виконавчого органу системи МВС на собі. Було досить неприємно. Хлопці отримали таких добрячих прочуханів, але ми не давали задню і вже в той час було вирішено формувати нашу сотню. В мене була постійно температура, я хворів. Але все одно заступали на нічні чергування на барикади. І потихеньку вловлювали цих муд*ків проросійських, вже на той час, в околицях самого Майдану".
18 лютого Сергій разом з іншими учасниками протесту вийшли під стіни Верховної Ради. У той же день чергували біля профспілок до моменту їх підпалу.
"Ми вийшли з заднього двору, бо вже там не було можливості тримати його. Обійшли і тримали саму передню барикаду по Хрещатику від Українського дому. І тоді я вийшов на барикаду і не зрозумів, що сталося. Тому що я просто злетів. В той момент БТР врізався в барикаду — я просто лечу, впав добре на шини. Там, я не знаю, довгий час лежав, прийшов до тями, відійшов, знайшов своїх хлопців, пішли перекусили, переформувалися, стали в цю черепаху, щитами накрилися. І в той момент я відчув, що мені щось прилетіло в спину. Ця штучка мені тоді поламала ребра, я дістав її з бронежилета", — зазначив чоловік та додав, що 20 лютого, орієнтовно о 7:30, після повалення барикад, мітингувальники побігли на вулицю Інститутська.
"Ми погнали біля годинника вгору, піднялися біля моста з хлопцями. Зрозумів, що вже там стріляють не тільки гумовими кулями, було зрозуміло, бо понесли перших поранених, вбитих. З невідомих причин загорівся міліцейський автобус, біля якого ми стояли. Пішли від нього вниз відступати, де стоїть хрест, і вже там зустрів наших хлопців з сотні. Ми розуміли, що йде повноцінний розстріл", — розповів Сергій Мерчук.
Чоловік зазначив, що за час протистояння "Беркуту" загинули його друзі: Олександр Храпаченко, Іван Городнюк, Едуард Гриневич, Василь Мойсей, Сергій Байдовський та Іван Тарасюк. З їхніми сім’ями, каже, спілкується донині:
"Вони, хто б там що не говорив, сам на сам лишаються з бідою. Ми там можемо подзвонити до мами, до брата, до дружин підтримати, поспілкуватися, прийти на пам'ятні дати. З кимось навіть породичалися — хрестили дітей вже з родичами, бо дуже хороші сім'ї були".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
