23 чоловіки, які засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання у Городищенській виправній колонії на Рівненщині. Серед них — 59-річний Олександр Волковий та 42-річний Анатолій Бутко. Про життя до та після ув'язнення чоловіки розповіли Суспільному.
Олександр Волковий
Як розповів 59-річний Олександр Волковий, він проживав у Криму, служив у Афганістані. У 1993 році разом із сім'єю переїхав у Херсонську область, звідти родом його матір.
"10 років життя були нормальні, а в 30 років сталася біда — я сюди потрапив за вбивство двох осіб. Там так вийшло, що я захищав, а в результаті слідство вирішило, що я вбив з іншими цілями. А суд є суд, він ще при Кучмі був. Вирішили, розстріл дали. Три роки під розстрілом просидів. Четверо дітей маю на свободі. Сюди зараз не приїжджають, тому що вони потрапили на окуповану територію і там хто куди розбігся. Ну таке, буває. В Україні у мене племінниця живе, двоюрідний брат, ми спілкуємося", — розповів чоловік.
Він зазначив, що у колонії займається шиттям:
"Тут слава Богу, що праця є, бо без праці в камері, якось воно... А так вийшов, попрацював, за бажанням, все гаразд. Одноразові капці готельні шиємо, пакуємо, і це вже 500 пар запакованих".
Олександр Волковий додав, що має надію вийти на волю.
"29 років вже — це ж багато. Може все ж таки хоча б щось вийде, і скоро суд буде. Має все вийти. Головне, щоб життя не закінчилося. Все-таки життя те було таке", — пояснив чоловік.
Анатолій Бутко
Довічно ув'язненому Анатолію Бутку — 42 роки. Зі слів чоловіка, він проживав у Харкові, у місці позбавлення волі перебуває приблизно вісім років. За який вчинок його засудили, чоловік не розповів.
"Це трапилося у 2017 році, виникла подія, назвемо це так. Я не сперечаюся — це мій злочин, я його скоїв. Єдине, що я вважаю, що не зовсім співмірно мені визначили покарання. Тому що, якщо так стисло, з такими злочинами, як в мене, багато саме в цій колонії є людей, в яких певний термін, не довічний. Але мені не пощастило із родичами тієї людини, яка, на жаль, загинула", — розповів Анатолій Бутко.
Як зазначив чоловік, він одружився у в'язниці.
"Моя дружина Альона — це моя давня знайома, вона також з Харкова. Ми були знайомі, але в нас не було ніяких романтичних стосунків. Потім, коли я потрапив до в'язниці, ми спілкувалися по наших справам — і потому воно, як спалах, і народились почуття. Моє покарання законне, але воно не співмірне, і в мене є, так би мовити, стратегія, як вийти. Я повинен відбути покарання за те, що я скоїв, але я вважаю, що я не буду тут сидіти вічно. Моя дружина також вірить, вона бачить, куди я дивлюсь і які в мене плани, тому я впевнений, що не буду тут все життя", — пояснив ув'язнений.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
