Більше двох років тому родина Михайла і Альони Заікіних переїхала на Полтавщину до села Нехвороща через повномасштабну війну. Сюди разом із двома дітками подружжя приїхало з Нової Каховки на Херсонщині, де два місяці були в окупації.
Родина Заікіних уже більше двох сім’я живе у селі Нехвороща на Полтавщині. Сюди вимушено переїхали із Нової Каховки, що на Херсонщині.
"Майже ранок був, 4-та ранку, і ми почули вибухи, по всій Новій Каховці почали сирени на автівках спрацьовувати. Я почав дружині своїй дзвонити, кажу: "Почалася війна, швидше прокидайся, збирай дітей, документи, щоб їх вивезти з Нової Каховки", — розповів переселенець із Нової Каховки Михайло Заікін.
Та вивезти родину у перший день вторгнення не вдалося. У Новій Каховці у родини була стоматологічна клініка, яку Михайло не міг полишити.
"У перший день я з Нової Каховки на дачу вивіз дружину, з ними десь тиждень побув, і мені треба було ще завершити роботу з пацієнтами, бо там ми брали задатки з людей, а всі лікарі повиїжджали, варіант був або людям вернути задаток або доробити роботу", — додав Михайло Заікін.
Відтак, два місяці родині довелося жити, а Михайлові ще й працювати в окупації.
"Як працював. Вони прийшли кажуть: "Треба таку-то суму платити, якщо хочеш працювати. Російські військові. І щоб працювати я певну суму оплачував їм. Це як 90-ті були, вони прийшли увечері, забрали суму, яку казали і все. Провізію через знайомих. На ринках були склади великі і через знайомих можна було задню частину складу, вони відкривали двері і по блату можна було взяти все, що треба", — продовжив переселенець.
"Тиждень він там, тиждень він з нами, і їздив, і дуже було за нього страшно. А коли частіше почалися прильоти, вибухи, то знайомі почали виїжджати і почали шукати, як це зробити. У Telegram-каналах були чати, хто як виїхав. І коли вже наші знайомі, друзі почали виїжджати, то ми вирішили, що і нам треба", — розповіла переселенка Альона Заікіна.
Із Херсонщини до Полтавщини їхали два дні, із них добу виїжджали з окупації. За цей час проїхали пів сотні російських блокпостів.
"З ЛНР, ДНР – більш нахабні, витряхували все, перевіряли. Російські солдати і чеченці, ті більш-менш спокійно ставилися до нас. Були такі, що з лісосмуг вискакували брудні з автоматами. Їдемо, ні блокпоста ніде нічого, вони вискакують, зупиняють", — розповів Михайло Заікін.
"Я пам’ятаю прокинула о 4-й ранку, і мене всю трусило, бо я не знала, чи це наш останній день, чи ні. Там ішли бої, і ми виїжджали полями, були вибухи, і дуже було страшно. Тряслися вікна і машина, а нам треба було в цьому блокпості простояти шість годин, на останньому", — продовжила переселенка Альона Заікіна.
У Нехворощі родина спочатку винаймала квартиру, а Михайло влаштувався на роботу, відкрив свій стоматкабінет.
"Працювати у місті – це одне, а в селі – інше, у селі завжди жива реклама, зробиш неякісно, ніхто не буде до тебе ходити. Мені подобається Нехвороща. Тут поруч річка, ліс, дуже гарне місце. Запам’ятав перший ранок, як прокинувся у квартирі, як почали солов’ї, як у гаї справжньому. У місті цього не почуєш", — додав Михайло Заікін.
Нині подружжя отримало соціальне житло та очікує на поповнення родини.
"Тут дуже хороші люди, дуже добре нас зустріли, завжди допомагають. Вони завжди кажуть: "У нас бабусі-дідусі, а ви завжди самі, може допомога яка потрібна". Дуже добрі люди привітні і вже відчуваєш себе як удома. Головне, аби був мир і закінчилась війна", — розповіла Альона Заікіна.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
