Після окупації Криму родина Ольги Іваненко (прізвище змінене – ред.) переїхала до Полтави. Починати життя "з нуля" на новому місці довелося усій сім’ї.
Свою історію переселення з Криму жінка розповіла в ефірі Українського радіо "Полтава".
Близько місяця з моменту окупації (20 лютого 2014 року –ред.) Криму родина Ольги Іваненко чекала, що ситуація налагодиться, але потім ухвалили рішення переїжджати на материкову Україну.
У нас було три міста на вибір: Рівне, тому що звідти родом мій чоловік, Суми і Полтава. Адже моя мама народилася у селі, що розташоване на кордоні Сумської і Полтавської областей. Такі були у нас міста, бо хоча б на перший час нам мішок картоплі передадуть.
Вибір родина Іваненків зупинила на Полтаві. Сюди вони переїхали разом з п’ятирічним сином і матір’ю Ольги.
Полтава нас зустріла радо. Я подала своє резюме і майже одразу знайшла роботу у Полтавському університеті економіки і торгівлі. Коли я прийшла знайомитися з колегами, то вони побоювалися, що до них з Криму прийде російськомовна людина. Тому мені одразу сказали: «За дверима Ви спілкуєтеся, як хочете, а на робочому місці винятково державною мовою».
Тоді жінка, говорить, і почала розмовляти українською мовою. Родині надали кімнату в гуртожитку.
Ми сідали з чоловіком у громадський транспорт, де оголошують зупинки і вивчали місто. На жаль, такої гуманітарної допомоги, як під час повномасштабної війни надають ВПО, ми на той час не мали. Тому було важко і морально, і матеріально. З Криму ми виїздили легковим автомобілем, тому переважно в нас помістилися тільки дитячі речі, з яких син швидко виріс.
Чоловік після довгого пошуку і тимчасового підробітку, розповідає Ольга Іваненко, зміг працевлаштуватися. У подружжя в Полтаві народилася донька. Старшому синові вже 15 років. Він ходить до школи, навчається танцям, грі на барабанах.
Але у снах і він, і я бачимо себе тільки в Криму. Там ми залишили рідних, друзів, колег. На жаль, у мене у Полтаві немає друзів. Моє серце не готове впускати ще раз, бо є друзі, які дуже важко зі мною вчинили, коли дізналися, що ми виїжджаємо. Я не хочу відчути знову той біль, що пережила у 2014 році.
Більше слухайте в ефірі Українського радіо "Полтава" за посиланням.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
