Євген Струцький з Полтавщини у липні цього року помер унаслідок поранення, яке отримав під час оборони України. Чоловік не дожив місяця до народження своєї першої дитини. А будинок, який вони придбали із дружиною та куди планували переїхати, нині зачинений на замок.
Цивільне життя Євгена Струцького
"Познайомилися ми з Женею 2012-го року під час навчання у технікумі у Хомутці. Я була на другому курсі, Женя на третьому. Познайомилися ми з ним у листопаді, і якось так у нас усе закрутилося", ― каже дружина полеглого воїна Олена Струцька.
2019-го пара одружилася. Подружжя разом проводили дозвілля. Також Євген займався спортом.
"Він з 14 років займався гирьовим спортом. А вже, коли він став дорослішим, це ми жили у Зінькові, у спортзал він ходив. То він уже почав займатися не гирьовим спортом, а просто важкою атлетикою. Пам’ятаю, він підняв 209 кілограмів з підлоги" , ― додала дружина полеглого воїна Олена Струцька.
Донечку Олена Струцька народила за місяць після смерті чоловіка. Із Євгеном жінка більше 10 років разом.
"Златочка народилася 8 серпня. Назвали її Златочкою, тому що із Женею планували до її народження. У нас було небагато варіантів з іменем. Якщо хлопчик, то Єгор, якщо дівчинка, то Злата. Так я і назвала її Златою, щоб і Женя знав, що вона Злата. Женя дуже очікував на її появу", ― каже дружина полеглого воїна Олена Струцька.
Військовий шлях Євгена Струцького
Із весни минулого року Євген обороняв Україну від російських військ.
"Їх відправили до Харківської області. Там він був у селі Уди. Довго вони там були. Потрапляли вони й під обстріли. Говорив мені по телефону: «Я не знаю, як ми вийшли з того яру. Якби не яр, нас би усіх там накрило». Це був якийсь жорстокий перший бій. Там були і жертви, але, на щастя, Женя тоді вижив", ― каже дружина полеглого воїна Олена Струцька.
Також Євген служив на Луганщині та Донеччині. 11 квітня 2023-го року у селі Діброва бійця поранив снайпер.
"12 квітня я до нього телефоную, він уже вийшов на звʼязок, він узяв слухавку і відразу скасував виклик. Подумала, що, можливо, він зайнятий. Подумала, що почекаю 5 хвилин, можливо, він передзвонить. Він не передзвонював. Я знову дзвоню, бере слухавку. Ледь-ледь говорить: «Не хвилюйся, я в Дніпрі. Не хвилюйся, я поранений»", ― говорить дружина полеглого воїна Олена Струцька.
У воїна було наскрізне вогнепальне поранення черевної порожнини. З лікарні у місті Дніпро його перевели до київського медзакладу. Останні дні із ним провела його мама.
"Так тяжко зараз згадувати. Він такий став… Він так дуже схуд. Від того Жені, що у нас був, залишилася лише шкіра і кістки. Такі у нього муки були страшні. Я не уявляла, що так можна терпіти. Він три місяці був без їжі. Він казав: «Мамо, ти не уявляєш, як я їсти хочу»", ― каже мати полеглого воїна Лариса Струцька.
Помер Євген 6 липня.
"Я як підходила до його палати, було багато лікарів. І щось вони там роблять. На мене глянула медсестра і швидко вийшла. Узяла мене під руку і каже: «Він живий, він живий». Вийшов лікар, почав говорити медичними термінами. Я йому кажу: «Я не розумію. Скажіть, які прогнози?». А він каже: «Практично ніяких шансів».Він сказав, що у нього почався тромбоз легень. Тоді я пішла до палати, де ми з Женею лежали, чекала, доки мені щось скажуть. Практично через годину прийшов лікар і каже: «Жені більше немає»", ― каже мати полеглого воїна Лариса Струцька.
Поховали Євгена у селі Малі Сорочинці, де він народився. Його дружина створила петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
"Він був не просто чоловіком. Я вдячна Богу і його мамі за такого прекрасного сина. Тому що я була не просто заміжня, а за чоловіком саме. Це чоловік з великої літери і людина також. Він пішов від нас дуже рано і залишив на серці великі рани. Я і зараз чекаю, що він зараз приїде, що він десь воює, він десь прийде, зайде, забіжить несподівано. Але я мозком розумію, що цього вже ніколи не станеться. Дуже важко з цим змиритися", ― додала дружина полеглого воїна Олена Струцька.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
