Переселенка з Рубіжного Луганської області Валентина Павленко разом з родиною приїхала до Полтави у липні минулого року. Згадує, що в орендованій квартирі нічого не мали. Більше чотирьох місяців вже працює у полтавському Центрі адаптації для бездомних осіб та звільнених із місць позбавлення волі.
Соціальна працівниця Валентина Павленко допомагає Олександрові оформити документи, аби тимчасово поселити його у Центрі адаптації та знайти для нього роботу.
За словами Валентини Павленко, вона також допомагає відновити документи, оформити соціальні виплати бездомним, звільненим з місць позбавлення волі та внутрішньо переміщеним особам.
Якщо документи є, я скеровую на соцзахист, щоб вони отримали допомогу. Якщо хтось чимось хворіє або якісь проблеми зі здоров’ям, вони оформлюють ООНівську допомогу. Моя заключається робота в тому, щоб людину, яка в важкому життєвому становищі опинилася, щоб ми її підтримали. Адже не всі люди можуть бути сильними. І кожна людина переносить оцей біль війни.
У Центрі адаптації Валентина Павленко працює із січня 2023-го. У Гадяч на Полтавщину евакуювалася із Рубіжного Луганської області у березні 2022-го.
Коли ми приїхали у Полтаву, це було 2 липня. На орендованій квартирі у нас не було нічого.
Зайти роботу, каже жінка, було важко.
Та робота, де працювала я, мене не брали за віком, а там, де пропонували роботу, от мені було дуже важко у зв’язку з моїм здоров’ям.
"Валентина Іванівна була перенаправлена до нас Полтавським міським центром зайнятості для населення. Вона підтримувала кожну людину і намагалася їй максимально допомогти. Десь 20, 30, 40 осіб за місяць звертаються по допомогу", - каже керівниця Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених із місць позбавлення волі Марина Переверзова.
Це наша адаптаційна кімната, в якій проживають жінки. Вони всі у нас працюють, відкладають кошти, щоб у майбутньому зняти орендоване житло.
Валентина Павленко каже, що Рубіжне згадує щодня, але жити і працювати планує в Полтаві.
Російські війська, виходячи з міста, вони все мінують, навіть трупи людей. Хочеться мені поїхати дуже, звичайно, але коли це буде і чи буде питання про повернення, не знаю. Плани повернутися дуже великі. Але, дивлячись на те, що у нас діти, це дуже важке питання. Дочка моя, ми подали тут заяву на житло. Бажання і мрія повернутися є, але розуміння того, коли це буде, ще немає.
Читайте також
"Важливо те, що ти комусь потрібен": у Полтаві переселенцям роздають теплий одяг
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
