Українським кримінальним законодавством передбачено 12 видів покарань. Із них п’ять обмежують право на свободу пересування. Серед найбільш суворих санкцій – арешт, обмеження та позбавлення волі. Чим вони відрізняються, читайте у матеріалі Суспільного.
Арешт, обмеження та позбавлення волі – це основні види покарань, передбачені Кримінальним кодексом України. Їх обирає суд індивідуально у кожному випадку. У законодавстві за певні злочини ці санкції альтернативні – суддя може обирати одну з них. Це залежить від тяжкості злочину, особи обвинуваченого, а також обставин, що пом’якшують чи посилюють кримінальну відповідальність.

За інформацією Міністерства юстиції, на Полтавщині ці покарання засуджені можуть відбувати у дев’яти установах:
- Полтавська установа виконання покарань № 23;
- Полтавська виправна колонія № 64;
- Полтавський виправний центр у Горішніх Плавнях;
- Машівська виправна колонія № 9;
- Божківська виправна колонія № 16 у Полтавському районі;
- Крюковська виправна колонія № 29 у Полтавському районі;
- Hадержинщинська виправна колонія № 65 у Полтавському районі;
- Кременчуцька виправна колонія № 69;
- Кременчуцька виховна колонія.



Коли судове рішення набирає чинності, засудженого мають направити до установи виконання покарання. Це арештні доми, кримінально-виконавчі установи, виховні колонії та слідчі ізолятори.
Арештні доми
Тих, кого засудили до арешту, на відбування покарання відправляють до арештних домів. Утримувати у цих установах можуть як повнолітніх, так і тих, кому виповнилося 16 років, якщо вони засуджені за кримінальні проступки.
Засуджених тримають у камерах відокремлено від суспільства. Так намагаються їх виправити, заново соціалізувати, а також не допустити повторних злочинів.
Арештованих у камерах розділяють за віком, статтю, попередніми порушеннями, громадянством тощо. Окремо тримають і колишніх правоохоронців, працівників судів, прокуратури та юстиції.
Однак, арештних домів як відокремлених установ в Україні не так багато, тому для арештованих зазвичай відводять приміщення при колоніях. У кримінально-виконавчому кодексі є положення про те, що матеріально-побутове забезпечення засуджених до арешту має бути таким же, як і в засуджених до позбавлення волі.
Кримінально-виконавчі установи
Усі кримінально-виконавчі установи в Україні поділяють на два типи – відкритого та закритого.
Установи відкритого типу називаються виправними центрами. У них відбувають покарання засуджені до обмеження волі. Людей в такі установи відправляють за географічним принципом – тобто, за територією, на якій суд виніс вирок.
До виправного центру засуджені мають добиратися самостійно. Зробити це мають протягом трьох діб після отримання спеціального припису про виїзд до місця покарання. Тих, хто може ухилятися від обмеження волі, до виправного центру везуть під конвоєм.

Новоприбулі у центрі перші два тижні перебувають в окремих приміщеннях, проходять медичне та психолого-педагогічне обстеження. А далі їх селять у кімнати в спеціальному гуртожитку виправного центру. Засуджені мають працювати на території, а замість паспорта їм видають спеціальне посвідчення особи.
Установи закритого типу – це виправні колонії. У них відбувають покарання засуджені до позбавлення волі. Відрізняються колонії правами та обов’язками засуджених, режимом, а також умовами тримання. Такі установи бувають трьох рівнів безпеки: мінімального, середнього та максимального.



Територію колоній мінімального і середнього рівня розділяють на спеціальні дільниці, які одна від одної ізольовані:
- карантину, діагностики і розподілу;
- ресоціалізації;
- посиленого контролю;
- соціальної реабілітації.
У колоніях максимального рівня безпеки відділення соціальної реабілітації немає.
Дільниця карантину, діагностики і розподілу – це перше місце, куди потрапляють засуджені. Там їх обстежують медики та психологи, по кожному складають свої висновки.
Дільниця ресоціалізації – основна в колоніях. У них утримують більшість засуджених – наглядають за їхньою поведінкою та процесом виправлення.
Дільниця посиленого контролю – місце, де засуджених тримають в умовах суворої ізоляції у камерах або кімнатах. Потрапляють сюди за порушення поведінки.
Дільниця соціальної реабілітації – місця, де утримують не під охороною, а під наглядом. Засуджені можуть вільно ходити на території дільниці, а з дозволу адміністрації і поза її межами. А також дозволено носити цивільний одяг, мати мобільний телефон та гроші. Працювати можна і поза межами колоній.

Виховні колонії
У таких установах строкове позбавлення волі відбувають неповнолітні. Умови тримання схожі до виправних колоній, але дещо пом’якшені. До засуджених не можуть застосовувати певні заходи безпеки та дисциплінарні стягнення. Неповнолітні зобов’язують навчатися, натомість вони мають можливість займатися спортом та долучатися до культурних заходів, відвідувати вистави поза межами установи, але в супроводі працівників колонії тощо.

Нагадаємо, згідно з чинним законодавством, у системі кримінальних покарань є 12 санкцій:
- штрафи;
- позбавлення звання, рангу або чину;
- позбавлення права обіймати певні посади;
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- службові обмеження для військових;
- конфіскація майна;
- арешт;
- обмеження волі;
- тримання військових у дисциплінарному батальйоні;
- позбавлення волі;
- довічне позбавлення волі.