До Партизанського, що на Миколаївщині, повернулися 210 людей із тисячі, які жили там до початку повномасштабного вторгнення. Внаслідок бойових дій у селі було зруйновано 80 відсотків житлового фонду. Станом на 13 березня 2025 року руїни школи та будинку культури вже демонтували, також планують відбудувати фельдшерсько-акушерський пункт. Нині будують громадський будинок, де зможуть збиратися місцеві.
Кореспонденти Суспільного побували в Партизанському, поспілкувалися з місцевою владою та жителями про те, як нині живуть люди в зруйнованому селі.
За словами старости села Раїси Шульги, до повномасштабної війни у Партизанському проживала тисяча людей, нині — 210. Держава виділила місцевим сертифікати на придбання і відбудову житла.
Станом на 13 березня в селі відновили комунікації, демонтували розбиті будівлі будинку культури та школи. Раніше у двоповерховому навчальному закладі навчались 100 дітей з двох сіл, каже жінка.
"Вода є, щоправда, аналізи ніхто не робить. ЖЕК запрацював, газ і парове опалення є в деяких будинках. Інтернет є, магазини працюють. Життя продовжується, налагоджується. Лише діток мало, немає де їм зібратися", — розповідає староста.
"Бачимо, як літає, нічого зробити не можемо. Поки Бог милував. Хлопці працюють — слава їм. Хай Бог береже всіх".
Наразі в Партизанському облаштовують приміщення для місцевих, а також готуються до ремонту фельдшерсько-акушерського пункту. Роблять це для того, аби до села поверталися люди, каже Раїса Шульга.
"Ми думаємо, що все відбудується, що повернеться все життя в село, як було до війни, а то ще й краще. Люди цього прагнуть, надія не залишає нас, що всі повернуться".
"Людям, що за кордоном, місцеві понакривали дахи, а ті, котрі залишились у селі — їм мало допомоги дали. А так, Червоний Хрест давав, держава, багато конфесій релігійних допомагає: дахи криють і вікна купляють. Зараз війна йде. Ми чекаємо, дасть Бог — буде все нормально", — розповідає староста села.
Місцева жителька Наталя говорить, люди, які повернулись, поробили ремонти та навели порядки по вулицях, зокрема влаштовували толоки.
"А то, як приїхали — не було де ногою ступити. Страшно було вийти зі двору".
"Стелі падають, нічого не дають. Оце шифер вибила і те, напевно, волонтери давали. Ані цвяха, ані балки, ані рейки", — говорить вона.
Жінка розповідає, до повномасштабного вторгнення люди тут здебільшого жили за рахунок господарств. Нині ж роботи немає, а утримувати худобу не можуть.
"Господарство побите. Не дають нічого, а корову дадуть і сенс тобі з неї, як осколків багато? Вона язиком злизує й все заковтує, метал. Місяць-два і корови немає. Тут сильно багато осколків", — пояснює Наталя.
Зі слів місцевої жительки Раїси, перед війною вона придбала будинок, у якому прожила п’ять місяців "як у казці". З початком бойових дій, каже жінка, довелося все залишити та поїхати.
"І господарство було у мене. Приїхала назад — ні кота, ні собаки, ні корови, ні птиці, нічого немає абсолютно. Де що поділось, куди пішло чи вбило — не знаю", — розповідає вона.
До рідного села Раїса повернулася у листопаді 2022 руку. По приїзду побачила пошкоджене російськими обстрілами житло.
"Приїхала — нема нічого взагалі, в такому ступорі була. Ворота винесло через дорогу аж до сусідки на город. Мені сусід шматки зносив, каже: "Це твої ворота, твоя хвіртка". Я йому: "Та як мої, що ти з чужого двору мені несеш", — пригадує жителька.
Раїса говорить, що люди, які поверталися до Партизанського, мешкали деінде, що хоч трохи вціліло, подекуди у підвалах або курниках. Дахи накривали брезентом або плівкою, додає жінка.
"А то живеш, як на похороні: всюди відкрито, розкрито і розтрощене все".
"Дали на відновлення — я хоч ворота зробила. Хто може нам і допомагає, дякую велике волонтерам, які допомогли грошима, матеріалами. Шифер дали, можна було хату накрити, дали гроші на оновлення дому. Більш-менш вже можна трошки жити", — каже жителька.
З відновленням допомагають волонтери, втім вже менше, каже ще одна жителька села Галина.
"Ні перестінок немає, нічого. Дали мені 300 тисяч (гривень за програмою — ред.) "єВідновлення", що я за них можу взяти? Аж нічого. ОСБОрієнтовано-стружкова плита — багатошаровий (3-4 і більше шарів) лист, що складається з деревної стружки (тонких тріски), склеєної різними смолами з додаванням синтетичного воску та борної кислоти. мені треба, гіпсокартон, бо "голе небо". А пенсія три тисячі, що можна зробити й куди йти, в 60 років у тебе є сила? Необхідне — цемент, пісок, шпаклівка" — говорить жінка.
Місцева жителька Любов вісім місяців прожила в інтернаті. Її хата внаслідок російських обстрілів зруйнована до фундаменту. Втім, майже вціліла літня кухня, де нині мешкає жінка.
"У кухоньці сиділа, без дверей, а тепер поставили їх, вікна, накрили дах. Ні штукатурки, але топлю буржуйку і сиджу у своїй "хатинці". Плівочка натягнута, буржуйка горить і живемо, і слава Богу", — розповіла жінка.
Збудувати громадський будинок планують до травня 2025 року, аби за теплої погоди тут могли збиратися діти та місцеві жителі, повідомила староста села Раїса Шульга.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
