Восьме березня не є "святом весни та прославленням жіночності", котре виникло в часи СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік — федеративна соціалістична держава в Північній Євразії, яка існувала з 1922 по 1991 рік, в котрий входила територія України.. Ця дата вважається Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародного миру. В Україні, зокрема й на Миколаївщині, жінки виборювали свої права, починаючи з голосування на виборах. У різних країнах світу ця дата має різне значення, проте історично вона пов'язана з прагненням до рівних гендерних прав.
Про це журналістам Суспільного розповіли старша наукова співробітниця Миколаївського обласного краєзнавчого музею Катерина Барбаянова та викладач історії Владислав Мирун.
За словами Барбаянової, у світі ситуація з рівноправ'ям залишається складною. В Україні, за останніми даними, 45 відсотків науковців — жінки, що ставить країну на 12 місце в Європі. Проте, на вищих керівних посадах їх менше — лише 14 відсотків.
"Та сама Генеральна Асамблея ООН, коли в 1965-му році підписувала документи про те, що 8 березня має стати днем святкування досягнень жінок. Як на мене, звучить трошки принизливо, тобто ну вони такі недієздатні, тому ми всі їх досягнення будемо святкувати.".
"Я намагаюсь завжди розповідати, що в першу чергу це не свято, а День боротьби за права (жінок — ред.). Восьме березня — доволі умовна дата, адже спочатку не було конкретного числа, а події відзначали у різні місяці. Але навіть зараз питання рівності лишається відкритим: чому ми згадуємо про становище жінок лише раз на рік?", — говорить Барбаянова.
У політиці також спостерігається дисбаланс: у Миколаївській обласній раді з 58 депутатів — 18 жінок, у міській раді з 52 — 19. Попри те, що жінки становлять понад половину населення, їхня присутність у владі обмежена.
"Багато чоловіків адекватно відносяться до цієї проблематики і навіть підтримують різнопланові жінки в суспільстві в соціальному, в економічному, в політичному сенсі. Ще 100 років назад це було взагалі майже неможливо".
В історії області жодна жінка не очолювала адміністрацію, каже Барбаянова.
Вона вважає, що у суспільстві досі побутує думка, що ведення домашнього господарства — виключно жіночий обов’язок. За словами науковиці, порушення таких питань у публічному просторі часто викликає нерозуміння, особливо у літніх людей.
"У нашому суспільстві досі вважається нормою, що жінка після роботи приходить додому і має другу зміну: прибирання, готування, виховання дітей. Чому це вважається виключно жіночою роботою? Чому у нас тут чоловіків немає. Що, всі "побутові інваліди"? Ні", — наголошує Барбаянова.
За словами краєзнавиці, в Україні 45 відсотків науковців — це науковиці.
"Про Нобелівську премію ми взагалі не говоримо, тому що і досі є ситуації, коли працює команда в будь-якій галузі: хімія, біологія, фізика, все що завгодно, генетика. І в команді порівно чоловіків і жінок, але зрештою суму премію отримують лише чоловіки, чи там, наприклад, три чоловіки, одна жінка".
Роль жінок під час війни
Багато жінок з 24 лютого 2022 року беруть участь у волонтерському русі, працюють у військових структурах, але постають перед труднощами в армії, каже Катерина Барбаянова. Зокрема, на початку війни жінки з бойовими навичками та майстри спорту зі стрільби часто отримували адміністративні посади замість бойових.
"Зараз серед військовослужбовців близько 80 тисяч жінок, з яких 45 тисяч займають бойові посади. Це велика зміна, але досі існує проблема забезпечення жінок належною формою та спорядженням", — говорить вона.
Жіночі організації в регіоні існують, але переважно займаються соціальною та психологічною підтримкою.
"Я знаю, що жінки хоч хочуть вступати до війська, і що ізраїльський досвід, в принципі, адекватно ляже на наше суспільство. Тому що, ну, з соціальної точки зору, в нас вся культура побудована на тому, що чоловік — голова, жінка — шия".
Активної боротьби за права жінок, як окремого напряму діяльності, немає. Питання рівності залишаються актуальними, за словами науковиці. "Важливо не лише відзначати восьме березня, а щоденно працювати над тим, щоб забезпечити рівні можливості для всіх, незалежно від статі", — підсумовує Барбаянова.
Виникнення цього Міжнародного дня
Про історичні передумови виникнення Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародного миру розповів історик Владислав Мирун.
"Зафіксовано, що жінки-працівниці текстильних фабрик в Нью-Йорку протестували проти тяжких умов праці. І є така версія, що саме цей перший протест, цей перший страйк був восьмого березня 1857 року", — розповів історик.
За його словами, перші акції протесту жінок відбувалися ще в XIX столітті, коли через промислову революцію та мобілізацію чоловіків жінки масово почали працювати на заводах.
"Феміністичний рух, започаткований суфражисткамиСуфражи́зм, або боротьба за жіноче виборче право (англ. Women's suffrage movement) — правозахисний рух за надання жінкам виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Зародившись в Англії на зламі ХІХ—ХХ ст. суфражизм ознаменував початок історії фемінізму., став основою для подальшої боротьби за права жінок. Проте навіть у XXI столітті жінки стикаються з дискримінацією у вигляді нерівної оплати праці, обмеженого доступу до керівних посад і стереотипного сприйняття їхньої ролі в суспільстві".
"Вони виконували ті ж самі обов’язки, що й чоловіки, але отримували значно нижчу заробітну плату", — пояснює він.
У 1908 році в Нью-Йорку 15 тисяч жінок вийшли на мітинг з вимогою скорочення робочого дня та рівної оплати праці. "У 1910 році Клара ЦеткінНа пропозицію Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн), вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права. запропонувала відзначати Міжнародний жіночий день, але конкретної дати не було. Ну, а уже в 1914 році вже перед днем Першої світової війниПерша світова війна — світова війна, глобальний збройний конфлікт, що розвивався, перш за все, в Європі з 28 липня 1914 до 11 листопада 1918 року, в якому брали участь 38 держав із населенням 1,5 млрд мешканців. США, Великобританія, Австро-Угорська імперія, Німецька імперія, Російська імперія і Нідерланди вже в 1914 році відзначали саме восьме березня. От починаючи з 1914 року", — розповідає історик.
У радянські часи цей день поступово втратив первинний зміст і трансформувався у "день прославлення жіночності та весни", каже історик Владислав Мирун.
"Це було частиною політики радянської влади: жінка мала бути одночасно і працівницею, і берегинею родинного вогнища".
"Ця традиція продовжувалася і після здобуття незалежності України, проте з 2014 року дискусії щодо доцільності його відзначення активізувалися", — зазначає Мирун.
Попри це, офіційно восьме березня залишається державним святом.
"Починаючи з революції 1917 року, права жінок постійно розширюються і вони у нас здобули виборчі права, як головне та основне громадянське право людини. Звичайно і на Миколаївщині, просто це все в рамках загальноукраїнської ситуації відбувалося", — зазначив історик.
Законодавчо жінки мають рівні права з чоловіками, але на практиці існує багато бар'єрів, зокрема стереотипи, які перешкоджають кар'єрному росту.
"Зараз дискусії про це свято тривають. Частина суспільства вважає його радянським пережитком, інші ж наголошують на його правозахисному значенні. Але важливо пам’ятати, що це не просто день привітань, а нагадування про те, що рівність ще не досягнута".
"Однією з найсерйозніших проблем, яка залишається актуальною в багатьох країнах, є домашнє насильство. Довгий час такі злочини замовчувалися або навіть виправдовувалися суспільними нормами. Але тепер, завдяки правозахисним ініціативам, увага до цієї теми зросла, і законодавство поступово змінюється", — додає він.
Історик розповів й про проблему сексуального насильства, зокрема зґвалтування.
"Попри законодавчі заходи, жінки досі часто стикаються з віктимізацією, коли відповідальність за злочин намагаються покласти на саму жертву".
"Попри значний прогрес, дослідження показують, що для повного досягнення гендерної рівності може знадобитися ще понад 100 років, але я сподіваюся що наші онуки вже будуть більш обізнані", — додає історик.
Владислав Мирун наголосив й на тому, що зараз виникають випадки зґвалтування та насильства відносно чоловіків, і "на кожен випадок, незалежно від статі, треба реагувати на законодавчому рівні".
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
