Перейти до основного змісту
"Всі мої дороги переплітаються з радіо": спогади миколаївської авторки у 100-річчя Українського радіо

"Всі мої дороги переплітаються з радіо": спогади миколаївської авторки у 100-річчя Українського радіо

Мікрофони і комп'ютер у радіостудії
Мікрофони і комп'ютер у радіостудії. Суспільне мовлення, 12 листопада 2020 року

Українському Радіо 16 листопада 2024 року виповнюється 100 років. У Миколаєві перша трансляція радіопрограми відбулася 23 грудня 1927 року. Понад півстоліття співпрацювала з Миколаївською редакцією радіо як позаштатна кореспондентка голова обласної організації Спілки письменників України Віра Марущак.

Як радіо вплинуло на вибір професії та як позначилося на подальшій долі позаштатної кореспондентки Віри Марущак йшлось в етері "Українського радіо. Миколаїв".

"Ніколи не думала, що я також буду говорити у мікрофон"

Голова Миколаївської організації НСПУ Віра Марущак говорить, знайомство з радіо відбулось у дитинстві в Арбузинці Миколаївської області, звідки сама родом.

"Слухала під сусідською хатою ще "тарілку чорну". Ніколи не думала, що я також буду говорити у мікрофон, спілкуватись з радіослухачами. Коли була вже школяркою, пам'ятаю, у центрі селища на стовпі висили сірі "колоколи", з якого лунали голоси, це був радійний гучномовець. Арбузинська середня школа №2 розташовувалась у центрі, ми часом вибігали на перерві, і наше щебетання переривало радіо, воно було фоном. Пізніше тато провів до нас радіо, але це вже був квадратик невеличкий — радіоточка", — каже пані Віра.

"Коли я приїхала до Миколаєва, де був Комітет радіомовлення і телебачення області, побачила журналістів, то вже прислуховувалась до їхніх голосів. А хто ж це був? Мені хочеться згадати таких людей: Євген Попов, Георгій Скотар, Валерій Фальов, Валентина Божаткіна тощо. Зі мною навіть працювала дикторка Валентина Паскаль".

Після закінчення школи, згадує Віра Марущак, працювала у районної редакції в Арбузинці, готувала щомісяця одну-дві плівки з радіоматеріалом до етеру.

"Там набивала ґулі, адже не знала, як все робиться. У мене був на тоді магнітофон побутовий "Дніпро", навіть вдома не було такого, а він мені служив, щоб могла передавати новини на районне радіо. А потім, коли я вже приїхала до Миколаєва, коли побачила величезні магнітофони, кілометрові плівки, побачила, як все монтується, мені було все дуже цікаво. Це була географія — з кожного району присилали такі матеріали. Це додало поштовх до співпраці з радіо", — зазначила жінка.

Плівка з записом Українського радіо, журнал
Плівка з записом Українського радіо, журнал. Музей Українського радіо

"Журналісту потрібно багато чого знати: про всі професії, бути своєрідним психологом, вміти наводити контакти з людьми, з якими матимеш розмову, з радіослухачами".

Каже, потім була робота у молодіжній газеті, у радіостудії Чорноморського суднобудівного заводу, паралельно готувала матеріали для етеру обласного радіо.

"Ось тут можемо говорити про мовну проблему. Тому що і газета ЧСЗ виходила, і радіо заводу звучало російською мовою. 27 років я вела передачі російською, це була вимога. А обласне радіо, куди я приносила матеріали, завжди дотримувалось мовної політики. Все, що говорили люди, могло бути російською, а мої тексти — українською. Тобто радіо було острівцем українства й патріотизму в Миколаєві. Саме радіо спонукало мене вступити на факультет журналістики до Київського державного університету", — говорить кореспондентка.

"І поставила за мету — напишу підручник українською"

Віра Марущак згадує, викладала основи журналістики в одній з миколаївських гімназій.

"Коли готувалась до перших уроків, шукала вдома підручники, а вони всі російською. Я не знайшла підручників українською, щоб підготуватись до уроку, перекладала. І поставила за мету — напишу підручник українською з основ радіожурналістики. Перший раз випустили 1000 примірників, через пару років перевидали. З радіожурналістики також у мене є посібник, там і про мову є, і про артикуляцію, про інше важливе для радіожурналіста", — зауважує жінка.

"Від дитинства, юнацтва, зрілості — всі мої дороги переплітаються з радіо".

Станом на 16 листопада 2024 року миколаївська письменниця, журналістка проживає у німецькому місті Гайльбронні, іноді надає інформацію для радійних передач.

Віра Марущак під час одного з заходів у Німеччині, 15 листопада 2024 року
Віра Марущак під час одного з заходів у Німеччині, 15 листопада 2024 року. Віра Марущак/Facebook

"Журналісти не забувають про мене, і я не про них не забуваю. Це те, чим я живу, до чого звикла, коли чую рідні голоси. Радіо залишає слід у моєму серці. У 100-річчя Українського радіо хочу побажати, щоб наступне століття було без війн, щоб завжди радіо було бажаним у кожній домівці і щоб приходило з радісними звістками", — сказала позаштатна кореспондентка.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.

Топ дня

Вибір редакції

На початок