Юрій Буркут — начальник четвертої Державної пожежно-рятувальної частини, під час повномасштабної війни продовжує виконувати свої обов'язки. Він бере участь у пошуково-рятувальних операціях та гасінні пожеж у Миколаєві й інших регіонах. Зокрема рятував людей після удару по будівлі миколаївської облради.
Про своє життя та службу, довжиною у 13 років, у День рятівника чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій відправив свою родину в безпечне місце, але сам залишився на службі. Він розповідає, що одна з рятувальних операцій відбулася в будівлі миколаївської обласної ради, де під завалами перебували люди — вона була однією з найважчих.
"Дуже врізався в пам'ять виїзд на ОВА. Приблизно тиждень ми там працювали".
"До цього, я думаю, 99 відсотків особового складу не стикалися з таким масштабом руйнувань, з такою кількістю людей, яким потрібно надати допомогу, яких потрібно знаходити під завалами, з такою кількістю жертв", — говорить Юрій Буркут.
Під час розбору завалів найважче було діставати тіла загиблих. Юрій згадує, що для ефективної роботи доводилося пригнічувати емоції.
"Жодним чином намагаєшся не прив'язуватись до того, що ти зараз дістаєш особистість якусь, що це була людина. Якщо запам'ятовувати кожен такий випадок, мої припущення, то можна схибитись головою", — розповідає Юрій.
Крім фізичного навантаження, рятувальник зізнається, що було важко через розлуку з родиною. 24 лютого 2022 року його дружина і син виїхали в село Березнегувате, а згодом їх довелося евакуювати далі. Лише у квітні Юрій зміг на один день поїхати за родиною і перевезти їх до Южноукраїнська, де вони залишалися до листопада 2022 року.
За словами Юрія, пожежі під час війни вимагають нестандартних рішень.
"Були рішення про використання пожежних пінних стволів трохи не в тій специфіці, де вони, зазвичай, використовуються", — пояснює він.
"Використовували пожежні пінні стволи за допомогою драбин, хоча до цього я не бачив ніде ні на фото, ні на відео таких прикладів, щоб так це робилося".
Один із найважчих випадків, за словами Буркута, стався на Одещині. Пожежа охопила велику площу, і ситуація ускладнювалася постійними повітряними тривогами.
"Велика площа була й складність пожежі. Плюс постійні протягом доби повітряні тривоги. Це Одеська область – зона, куди дуже швидко долітає балістика".
"Сильно ускладнює процес гасіння пожежі, тому що увів сили й засоби на пожежогасіння, люди працюють. Тут повітряна тривога і все це треба згорнути", — згадує Буркут.
Попри труднощі, головною мотивацією для рятувальника залишаються емоції людей, яких вдається врятувати.
"Ти бачиш щирі емоції, що люди дійсно вдячні. З'являється відчуття, що ти робиш якусь справу дійсно недаремно", — підсумовує Юрій Буркут.
