Своїм розпорядженням голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім перейменував близько 150 топонімів обласного центру на вимогу деколонізаційного закону. Серед нових назв і ті, що вшановують українських поетів, прозаїків, драматургів, перекладачів.
Як змінилася літературна карта міста — у матеріалі Суспільного.
Будь-яка імперія виховує у підкорених народів комплекс меншовартості і позбавляє їх права пам’ятати та розповідати про своє минуле. Російський месіанізм був втілений і в назвах миколаївських вулиць та провулків.
Імен російських письменників на карті Миколаєва станом на 2024 було більше, ніж українських. Навіть попри той факт, що у 2016 році під час перейменувань на виконання декомунізаційного закону десяток топонімів отримав назви на честь українських літераторів, зокрема замість вулиць Енгельса, Крупської та інших з’явилися вулиці Миколи Вінграновського, Івана Микитенка, Олега Ольжича, Еміля Январьова, Дніпрової Чайки, Олександра Бердника тощо.
Це означає, що співвідношення російських та українських назв до 2016 було з великою перевагою на користь російських. Така ситуація є не лише виразним свідченням культурного колоніалізму, а й шкідливим хибним меседжем жителям західних країн про "один народ" та "спільні культурні цінності", які об’єднують ката та його жертву в той момент, коли українські письменники воюють та гинуть на російсько-українській війні.
Навіщо перейменовують Пушкінські
У рік початку повномасштабного вторгнення РФ Миколаїв позбувся пам’ятника Пушкіну та кількох меморіальних дошок на честь російського поета. Реакція деяких місцевих публічних персон на зникнення пам’ятника була негативною попри те, що місто перебувало фактично на лінії бойового зіткнення, а окупанти розвішували білборди, встановлювали пам’ятники, проводили усілякі заходи, маркуючи Пушкіним захоплену територію.
Пушкін небезпідставно став іконою окупантів та батьком російських пропагандистів. "Співець свободи" свого часу аплодував придушенню польського повстання 1831 року проти Російської імперії (як і Жуковській, а пізніше, у 1863 році — Некрасов) і звертався до шефа жандармерії Бенкендорфа, улюбленця Миколи І, з ідеєю заснування політичного журналу.
Нині, коли справедливе обурення і давня народна ворожнеча, довго розпалювана заздрістю, об’єднала всіх нас проти польських заколотників, озлоблена Європа нападає на Росію не зброєю, а щоденним скаженим наклепом... Нехай дозволять нам, російським письменникам, відбивати безсоромні та неосвічені напади іноземних газет.
Отже, російські пропагандисти — Соловьов, Кісєльов, Сімоньян, Скабєєва та інші — гідні учні свого вчителя, які засвоїли й градус ненависті, і риторику.
На початку цього року на вимогу громадськості було пофарбовано "пушкінський паркан" у Пушкінському сквері, а тепер і сквер, і вулиця Пушкінська змінили свою назву. Сквер назвали іменем Івана Мазепи, і в цьому є певна іронія, якщо взяти до уваги те, що в поемі Пушкіна "Полтава" гетьман постає як злодій, підступний зрадник та негідник, "Іуда, підступна душа", "ворог Росії".
У той самий час Байрон побачив інше в образі легендарного гетьмана і змалював його як харизматичного лідера та сильну яскраву особистість. Проте в центрі українського міста стояв пам’ятник Пушкіну, а не Байрону.
Пушкінська вулиця отримала назву Аркасівської. У такий спосіб місто віддає належне українському культурно-освітньому діячу, уродженцю міста, письменнику, композитору, історику, засновнику і незмінному голові "Просвіти" в місті Миколаєві Миколі Аркасу.
Нагадаємо, що на цій вулиці знаходиться Перша українська гімназія ім. М.Аркаса, яка постраждала від прямого влучання армії РФ і тепер потребує суттєвої реконструкції.
Українська література на карті міста
Міська топонімічна комісія на заміну вулиць і провулків Толстого, Тургенєва, Чехова, Єсеніна, Добролюбова, Маяковського, Грибоєдова, Гончарова, Чернишевського, Жуковського, Лермонтова, Некрасова, Дениса Давидова, Пушкінської та Пушкіна (усього 20 найменувань, до речі, ідентичних тим, які змушені були замінити сусіди-херсонці і не лише вони) запропонувала імена представників Розстріляного відродження Миколи Хвильового, Михайля Семенка, Миколи Куліша, поета-шістдесятника Василя Стуса та українського письменника, драматурга, театрального режисера, актора, фундатора українського професійного театру Марка Кропивницького. Тобто лише п’яту частину від літературних назв, які були на карті міста до перейменування.
На момент ухвалення рішення на рівні Обласної військової адміністрації громадськість висунула пропозицію вшанування в міській топоніміці імен українських поетів, прозаїків, драматургів, літературних та театральних критиків, перекладачів, що належали до руху шістдесятників, Розстріляного відродження та інших літераторів, які відстоювали права українців на власну культуру, освіту, духовність та національні цінності, а саме: Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Спиридона Черкасенка, Євгена Гуцала, Євгена Плужника, Євгена Маланюка, Олександра Олеся, Василя Симоненка, Юрія Яновського тощо.
Таким чином на карті міста лишилася та сама кількість літературних назв, що і до перейменування, але з суттєвою різницею: місцеві топоніми, пов’язані з літературою, стали утвердженням української ідентичності.
І це кардинально відрізняється від апофеозу меншовартості у вигляді меморіальної дошки в центрі міста на вулиці Шевченка на честь "визначного" "історичного" факту.
"На цьому місці був будинок поштової станції, де проїздом зупинявся в 1820—1824 рр. О. С. Пушкін" (російською). На вулиці українського поета російською мовою в бронзі утверджувався міф про зупинку для зміни коней великого російського поета.
Заступник директора Миколаївського обласного краєзнавчого музею Валерій Чернявський стверджує, що там не могло бути поштової станції.
Воїни і поети-миколаївці
Дві вулиці міста тепер матимуть імена миколаївських літераторів, які загинули, захищаючи Україну від російського агресора. Вулиця 8 Березня перейменована на честь поета і громадського діяча Гліба Бабіча, а вулиця Мічуріна — на честь дитячого письменника Олексія Кваші. Обидва імені — пропозиція громадськості.
Гліб Бабіч потрапив у топ-лист опитування миколаївців під час попередніх консультацій у 2023 році щодо нових назв вулиць, а ім’я Олексія Кваші земляки висунули на міських громадських слуханнях, які тривали з квітня по червень цього року.
Ім’я ще одного видатного миколаївця — Шевченківського лауреата Дмитра Кременя носитиме колишня вулиця Молодогвардійська. Це видається справедливим не лише з огляду на заслуги відомого поета, публіциста, перекладача, редактора часопису "Соборна вулиця": Дмитро Дмитрович усіма аспектами професійної діяльності долучився до дерусифікації своєї другої Батьківщини — Миколаєва.
Закарпатець залишався принципово україномовним у зросійщеному місті, де, як згадує дружина поета, за спілкування українською мовою в ресторані офіціант погрожував навіть викликати міліцію.
"Він не просто вистояв, а й подарував українському Півдню щось принципово нове: власний літературний міф — прозирання в глибінь століть, набагато далі за російські імперські наративи з царицями та їхніми потішними коханцями", — писав з приводу 70-річчя Дмитра Кременя письменник і журналіст Олександр Гаврош.
Міська топонімічна комісія також висувала кандидатуру Володимира Пучкова, проте під час міських обговорень миколаївці висловилися проти, вказавши на його виразну проросійську позицію, зокрема на публічне твердження в одному з інтерв’ю, що "міфи про русифікацію просто перебільшені".
"Можна перемогти збройно, але не мати тих засад, які формують націю"
Депопуляризація російської культури як реакція на жорстоку загарбницьку війну Росії проти України шириться світом. В Україні ж вона зумовлена не лише цілком природним бажанням позбутися в публічних місцях ознак вшанування всього російського, але й деколонізаційним законом. Проте далеко не всі миколаївці попри те, що місто тривалий час було прифронтовим і продовжує потерпати від обстрілів російської армії, готові попрощатися з ворожими маркерами на території України. Вони пов’язують з ними власну ідентичність та стверджують, що це наша історія, забуваючи, що позбавлення публічного простору імен російських діячів жодним чином не скасовує історію, а лише демонструє небажання глорифікувати діячів країни-агресорки, продовжувати підносити її інтереси та пріоритети.
Українська літературознавиця, професорка Києво-Могилянської академії Віра Агєєва, авторка дослідження "За лаштунками імперії", пояснила чому частина українського суспільства опирається і культивує комплекс меншовартості.
"Є люди, які просто розгублені. Є люди, які вперто тримаються за цю "велич російської культури" через інтелектуальні лінощі чи якісь інші причини. Для того, щоб комплекс (меншовартості) подолати, потрібна велика культурна робота. Можна перемогти збройно, але не мати тих засад, які формують націю", — говорить Віра Агєєва.
На думку літературознавиці, імперія, зброя і війна напряму пов’язані з культурою та ідентичністю, тому держава має створювати антиколоніальний дискурс культурної політики. Далеко не останнє місце в ньому посідають нові імена на карті Миколаєва, які спонукатимуть вивчити глибше, хто це, що створив, як жив і мислив.
Діна Плетенчук, Суспільне Одеса, спеціально для Суспільне Миколаїв.
Що відомо про перейменування топонімів у Миколаєві
- Станом на 13 червня 2023 року перелік кандидатів до топонімічної комісії сформований та готовий для розгляду депутатами міськради. З 30 людей, які подалися особисто, або запропоновані громадськими організаціями та науковими установами, виберуть 11 кандидатів.
- Депутати Миколаївської міської ради затвердили склад "Комісії з питань перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших споруд, розташованих на території міста". До складу включили ім’я генерала Дмитра Марченка — з приміткою "за згоди".
- Три депутатські комісії Миколаївської міської ради погодили проєкт положення щодо "Перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших споруд, розташованих на території міста". Головна відмінність нового документу від положення, що діяло з 2015 року — чітко прописаний механізм створення топонімічної комісії.
- 15 вересня 2023 року у Миколаєві презентували результати опитування у рамках проєкту "Деколонізація: переосмислення імперського минулого в публічному просторі Миколаєва". У ході дослідження на мапі міста виявили 154 вулиці, назви яких пов'язані з Росією. Окрім того, є вулиці, які мають однакові назви та ті, що потребують уточнення.
