"Ходили одним човном, це була така спецоперація": волонтер з Миколаївщини допомагав людям виїхати з окупованого Кінбурна

"Ходили одним човном, це була така спецоперація": волонтер з Миколаївщини допомагав людям виїхати з окупованого Кінбурна

Волонтер Євген Полтавчук привозить на Миколаївщину гуманітарну допомогу та спецтехніку зі Швеції. До 2022 року він мав рибальський бізнес на Кінбурнській косі, після початку повномасштабної війни возив своїм човном продукти й товари першої необхідності на косу, звідти евакуював людей з окупованої Херсонщини.

Про життя до і після 24-го лютого 2022 року Євген Полтавчук розповів кореспондентам Суспільного.

У 2014 році, говорить волонтер, як для багатьох, війна була чимось далеким, особливого значення їй не надавав, окрім того, що українці втратили частину території.

"Але після 2022 року, коли безпосередньо це почало торкатися мене і тих місць, де я живу зі своєю сім’єю. Звісно, я відчуваю провину за цю байдужість. Тому зараз намагаюсь якомога більше допомогти", — говорить Євген Полтавчук.

Євген рибалив, переробляв чорноморську креветку на Кінбурнській косі, мав чотири промислових судна. Одне з суден станом на червень 2024 року в Очакові, каже чоловік, але дістатися до нього неможливо, друге — у Миколаєві. Ще два згоріли разом з цехом і будівлею.

"Це промислові морські плавзасоби, моторні човни для промислу, які ми використовували й для закупівлі провізії, просто як транспортний засіб. Тому що до Кінбурнської коси дуже важко було дістатися: суходолом — це 200 кілометрів, а з Очакова сама Кінбурнська коса — це дев'ять кілометрів. І ми використовували судна для переміщення", — зауважує чоловік.

"Це був останній канал виїзду з окупованої території"

Евген говорить, після вторгнення РФ в Україну односельців потрібно було евакуювати з півострова або навпаки, завезти людям гуманітарну допомогу.

"Наш канал – це був такий останній, можна сказати, канал виїзду з окупованої території. Люди, коли дізнавались про це, то ми вже перевозили дуже багато людей. В цілому близько 1000 осіб ми вивезли з Херсонської території", — розповідає волонтер.

Люди діставалися до Геройського, де стояли російські блокпости, згадує Євген.

"Далі вони мали таку історію, що їдуть до своїх родичів на Кінбурнську косу. Орки на той час не розуміли, скільки там живе людей, яке там населення і пропускали майже всіх. Там збирались люди. І коли їх було достатньо, нам телефонували, і ми їхали їх забирати звідти", — каже Євген Полтавчук.

Над нами літали ракети. Це було дуже страшно, але що ми можемо зробити: ми йдемо, летить ракета – човен рухається не дуже швидко. Просто дякувати Богові, що лишилися усі цілі та неушкоджені.

"Ходили одним човном, це була така спецоперація, узгоджена з керівництвом військовим міста Очакова. Спочатку ми ходили самі, а потім нас почали супроводжувати вже військові кораблі. Одного разу ми забрали близько 120 людей і це було дуже важко для нашого судна. Це мотофелюга велика, але таке навантаження на неї було дуже жорстоке. Але ми впорались. Ходок скільки не пам’ятаю, але це було приблизно 2-3 рази на тиждень", — додає чоловік.

"Налагодили поставку в наш регіон гуманітарної допомоги"

"Сьомого травня 2022 року нам заборонили вихід, тому що якась внутрішня безпека дізналася про те, що наш корабель хочуть потопити разом з людьми. Створити таку провокацію у стилі російських загарбників. Ми завантажились – повний човен був гуманітарної допомоги, і нас вже більше не випускали, тому все зіпсувалось. Посидів близько місяця, сподівався, що все ж таки буде можливість у нас займатись тим, чим ми займались. Але потім я зрозумів, що ми вже нікуди не підемо", — говорить рибалка.

Євген Полтавчук з волонтером біля машини швидкої допомоги, що привіз зі Швеції, 2023 рік
Євген Полтавчук з волонтером біля машини швидкої допомоги, що привіз зі Швеції, 2023 рік. З особистого архіву Євгена Полтавчука

Тоді за системою "Шлях" виїхав до Швеції, розповідає Євген.

"Зі шведськими благодійниками, фондами налагодили поставку в регіон гуманітарної допомоги: медичне обладнання, автомобілі швидкої допомоги, пожежні спецавтомобілі. І ми досі співпрацюємо", — зазначив чоловік.

"Це місце було улюбленим в моїй сім’ї"

"14-го липня, десь близько обіду, у мене там перебував постійно охоронець, який, почувши важку техніку, сховався у лісі, тому що вже була "слава": вони крали людей і саджали їх до підвалів, до своїх катівень. Він сховався у лісі і спостерігав за тим, як горить мій будинок, як розстрілюють моїх тварин. На щастя він залишився живий і виїхав з території Кінбурнської коси", — каже Євген Полтавчук.

Німецька вівчарка – вона загинула, її застрелили, на жаль, це був наш улюбленець. Взагалі це місце було улюбленим місцем моєї сім’ї, моє улюблене місце таке – місце сили для мене.

Рік тому, каже Євген, відкрив фонд "Кінбурн лайф". Планує після перемоги коштом організації допомагати у розмінуванні, у висадці дерев на Кінбурнській косі.

"Багато людей просто побоялись лишати свої батьківські хати і залишились там в окупації. Дуже важко їм зараз, але вони тримаються, чекають нас, коли ми їх звільнимо", — розповідає Євген Полтавчук.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

На початок