Жителька Кривої Балки, що на Миколаївщині, Вікторія Іванова створила петицію та збирає підписи, аби її загиблому на Донеччині чоловіку, солдату 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Роману Іванову присвоїли звання "Герой України" посмертно. Тіло кулеметника сім місяців залишалося в окопі, де він загинув, прикриваючи своїх побратимів.
Спогадами про чоловіка Вікторія поділилася з кореспондентами Суспільного.
Щоб памʼять про мого чоловіка була закарбована на папері, щоб матері вручили золоту медаль за те, що її син герой, він цього заслуговує.
Роман Іванов вступив до лав ЗСУ в 2019 році, підписавши контракт. На момент початку повномасштабного вторгнення перебував на Донеччині в складі миколаївської 79-ї окремої десантно-штурмової бригади
"Я його не бачила до повномасштабного вторгнення рік, він був в зоні ООС і війна почалась. Я йому казала, що хочу хоча б побачити, чи можна приїхати до тебе, десь там зустрітись, може дадуть відпустку, але його не могли відпустити. Він сказав: "Ми побачимось тільки, коли закінчиться війна", — розповідає Вікторія.
Зі слів Вікторії, з 15 травня 2022 року Роман більше не виходив на звʼязок. На той час його підрозділ перебував у селищі Дробишеве на Донеччині. Жінка зверталась до військової частини, штабів, звʼязалась із сімʼями побратимів чоловіка.
Ми обʼєднались і почали разом шукати хлопців, бо вони всі пропали. Спочатку вони були безвісти зниклі всі, потім потрохи почали з російського полону показувати хлопців, побратимів, одного, другого, а мого Рому так і не показували.
Вікторія говорить, ладна була особисто їхати в Дробишеве та шукати чоловіка, втім населений пункт був вже окупований.
"Потім один побратим, другий і сказали, що Рома загинув. Загинув, виявивши стійкість, мужність, відвагу. Він загинув прикриваючи їх. Вони всі потрапили в полон. А Рома, як кулеметник, загинув від снайпера", — говорить вдова військового.
Згодом один зі звільнених з полону побратимів Романа надав родині геолокацію, де за його словами, загинув кулеметник.
"Ми звернулись до Олексія Юкова з пошукової групи “Плацдарм” і він виїхав на цю точку і знайшов нашого Рому, 31 грудня. О 15:00 нам надійшов дзвінок, що там є тіло, одне. Під купою гільз, під купою. Він казав, я стільки гільз ще не бачив, хлопець стояв, він все вистріляв, що у нього було", — згадує жінка.
Тіло Романа на місці загибелі, в окопі, залишалось 7 місяців. Далі, говорить Вікторія, тривала процедура ДНК-тесту.
"Спочатку нам повідомили, що, ймовірно, Іванов Роман, був номер тіла. Мені прислали фотографії, це була обручка, печатка і шеврон, і все. Я просила пришліть тіло, вони кажуть, там нема на що дивитись, бо його немає просто, кістки й все. Потім привезли тіло в Дніпро і нас викликали на упізнання, хоч би щось, але ми повинні рідні приїхати. Мені показали — це було дуже тяжко, дуже на це дивитись", — розповідає жінка.
Також у 2022 році на фронті загинув молодший брат Романа.
"Майже 4 місяці ми чекали ДНК. І ось навесні, коли вже майже рік минув, як він загинув, ми нарешті його поховали. І біда не прийшла одна, ще в тому ж році (2022 році — ред.) загинув його молодший рідний брат. Для мами — це подвійна втрата, матері дуже боляче це пережити. Я думаю, що неможливо це пережити", — каже Вікторія.
Рідні Романа Іванова створили петицію на присвоєння йому почесного звання Героя України посмертно.
Щоб памʼять про мого чоловіка була закарбована на папері, щоб матері вручили золоту медаль за те, що її син герой, він цього заслуговує. Усі побратими, які вийшли з полону в один голос кажуть: "Він це заслуговує". Я прошу кожного українця, будь ласка, не будьте байдужі, підпишіть петицію. Всього два кліки для вас — це три хвилинки, а для нас це значить дуже багато.
Станом на 7 вересня зібрано майже 15 тисяч голосів з необхідних 25 тисяч.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
