На Миколаївщині Катерина чекає на повернення свого сина – військовослужбовця 36-ї бригади Олега. Чоловік з початком повномасштабної війни пішов на фронт. Востаннє виходив на зв'язок у квітні 2022-го, є свідчення від очевидців, що він у полоні, а місце перебування невідоме. Хоча в українських реєстрах позначений як "зниклий безвісти".
Про це Катерина розповіла кореспондентам Суспільного.
Катерина намагається стримувати сльози. Каже, вже рік не бачила свого сина Олега.
"Він завжди хотів бути військовим, але ми якось не дозволяли. Був в армії, хотів залишитись. Він жив у Миколаєві, а прописаний у нас вдома. І прийшла повістка, я сказала: "Його немає". А тоді він приїхав, дізнався, і каже "Мамо, чому всі там, а я повинен сидіти?", — говорить жінка.
За словами матері, чоловік тримав позиції на заводі Ілліча — у Маріуполі. Десятого квітня 2022 року зв'язок з Олегом обірвався.
"Завжди він писав" "Я живий". А я йому казала "Не можна так писати. Пиши щось інше". І після цього він завжди мені писав: "Мамо, я з вами", — каже Катерина.
А через два дні з військової частини прийшло сповіщення, що чоловік у списку "безвісти зниклих".
"Також в Національному інформаційному бюро він є в реєстрі, але також безвісти зниклий, так само в Червоному Хресті", — додає Катерина.
За словами Катерини, від дружини сина дізналася про епізод, коли його автівку обстріляли. Просить вийти на зв'язок дівчину, яка тоді була з Олегом, якщо щось знає про його долю.
"Звати її Марією. Коли загорілася їхня автівка, то він цю дівчину виштовхнув з автівки, а автівка поїхала далі. А автівка, каже, ймовірно, вже некерована, і поїхала. Ну він міг там залишитися тільки тому, що хлопець був за кермом, він же не покине", — говорить жінка.
У російських групах, в соцмережах знайшла дві фотографії, де впізнала свого сина серед полонених.
"На пальці печатка з гербом України, його руки, шапка його. Хоч я бачила зі спини. Але я знаю, що це мій син. Мені сказали, що це не доказ, але для мене це доказ. Я дуже добре знаю свого сина", — каже матір.
Жінка чула від двох колишніх полонених, що син у полоні. Говорить й про ще одне свідчення влітку.
"Тоді підходив до його дружини один знайомий. Не знаю, яке діло він має до того Оленівського СІЗО. Але він запитував, чи пише і телефонує чоловік. А вона сказала: "Він в Оленівці", — розповіла Катерина.
Іноді, коли він мені телефонував – він на мене говорив не "Ма..", а "Мамця". Я хочу почути це слово.
Разом з дружиною ще одного військового, що перебуває в полоні, їдуть вчергове в Київ, на зустріч у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Кажуть, сподіваються на якомога скоріше повернення своїх рідних.
Читайте також
Хочемо повернутися до нормального життя. Історія жительки Очакова, що на Миколаївщині
У Баштанському районі Миколаївщини відновили міст, зруйнований військами РФ
Жираф Нуру з Миколаївського зоопарку святкує день народження
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
