Олег Швець — військовослужбовець миколаївського 501-го окремого батальйону морської піхоти. Під час оборони Маріуполя потрапив до полону, де пробув понад 30 місяців. У російських в'язницях чоловіка били, катували та морили голодом.
Своєю історією про перебування в російських вʼязницях Олег поділився з кореспондентами Суспільного.
Увага! У матеріалі присутній чутливий контент.
За плечима Олега Швеця — контрактна служба у війську. Він звільнився з лав ЗСУ у 2020 році, однак з початком повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем. Разом зі своїми побратимами з 501 батальйону обороняв Маріуполь.
"До 2 квітня 2022 року все закінчилось — боєприпаси закінчилися. Дехто говорив, що до нас йде підтримка, але, як виявилось, ніхто не прорвався, ніхто не дійшов", — говорить Олег.
Зі слів військового, від командирів чув, що російські військові дали "зелений коридор" їм на Запоріжжя. Замість цього 4 квітня 2022 року їх взяли в полон.
"Повантажили в автозаки — маленькі такі. По 40 людей "напихали". Люди по дорозі втрачали свідомість, у декого з рота йшла піна. Були в апатії, не знали, що робити".
Спочатку завезли в Оленівку, далі повезли по вʼязницях на території РФ, каже морпіх.
"Вони любили бити по ногах, в спину. Запитували: "Хто хоче в баньку?" А ми ж вперше, не знаємо: "Ну ми хочемо в баньку попаритися". Цей каже: "Вибігайте, зараз будемо паритися". І палками так "відпарили", що все тіло в полосах, ноги роздуті", — розповідає Олег Швець.
Чоловік згадує, в полоні були постійні побої та знущання.
"Приходив один, як ми його називали, "Катюша". Любив, щоб ми йому співали цілий день "Катюшу". У всілякі ігри грав: "Під ліжка ховайтесь, зоопарк. Гавкайте, скавуліть". Щось там, бл**ь, всіляких тварин вигадуйте. Цілий день стояли по лінії, сідати на ліжко не можна. Годину в обід посидіти можна, і те — якщо хтось десь трохи заснув, тебе одразу на коридорі поб’ють", — розповідає Олег.
Під час полону військовослужбовець втратив 45 кілограмів.
"Зранку каші — не знаю, пшеничні, які там. Іноді вони просто забували їх зварити. Просто сира пшениця, залита водою. Вони такі: "Ой, ми забули включити і зварити". Та "по барабану", хохлам зійде". 150 грамів чогось — в обід і ввечері, і чай, який ми називали "пилюка курських доріг" — це була просто чорна вода", — каже Швець.
"Щоб хоч раз було відчуття, що ти не голодний, віддавали хліб одне одному. Наприклад: сьогодні весь хліб даємо тобі — це людей п’ятеро, всі шматочки даємо. Потім він ці п’ять днів віддає хліб тим, хто віддавав йому".
Олег говорить, триматися допомагали думки про сімʼю. Адже росіяни вигадували різні знущання.
"У них була собака — німецька вівчарка. Це запам’яталося так: у неї були місячні, а її не злучали, тому кров. Вона по підлозі все вимазала, вся була в крові. А вони кажуть: "Лягайте на підлогу і в камеру заповзайте". Їм весело, а ми тілом витираємо й заповзаємо в камеру", — згадує військовий.
Дружина Олега Маргарита каже, чоловіка обміняли 17 жовтня 2024 року. Перед цим їй наснився сон.
"Ми заходимо до магазину з чоловіком. І він мені каже: "Марго, купи мені сумку, бо я їду додому і мені нікуди речі скласти", — говорить Маргарита.
Олег Швець розповідає, зараз його найбільша мрія — аби всі полонені українці повернулися додому.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
