Жителі селища Луч, що на Миколаївщині, повертаються до власних, зруйнованих обстрілами, осель. До великої війни тут проживала майже тисяча людей, нині — 362.
Кореспонденти Суспільного поспілкувались із жителями села Луч.
Депутатка селищної ради Світлана Гінжул говорить, що протягом дев'яти місяців — до звільнення Херсона, масові обстріли не вщухали.
"Тут було жахливо, літало все: і С-300, і авіабомби, касети, гради, танки, все, що можна було, ми відчули на собі", — розповідає депутатка.
"Замість світла, ми генератори включали, щоб зарядити телефони, лампочки, щоб можна було потім включити. А газу не було, тому поставили буржуйки й готували їсти на буржуйках. Так ми й трималися для того, щоб якось вижити".
Жінка говорить, армія РФ обстрілювала селище масово і, зазвичай, по житлових будинках.
"А так вони стріляли по всьому селищу. У нас була квартира для учасника АТОАнтитерористична операція на сході України. Тільки зробили ремонт, вони влучили якраз туди й зруйнували приміщення", — говорить Світлана.
За її словами, волонтери та громадські організації допомагали місцевим жителям, як на початку повномасштабної війни, так і зараз — у відновленні будинків.
"Волонтери нас не покидали — хоч під обстрілами, вони привозили нам і продукти, і питну воду, тому що в нас є лише технічна. Вони з нами працюють і допомагають, щоб людям поставити вікна і зробити деякі ремонти, щоб люди могли повернутися додому".
Місцева жителька Тамара, коли розпочалися обстріли селища, залишилася у будинку одна, адже не могла покинути своїх домашніх тварин.
"Прокидаємося пів на четверту, гримить, ми не зрозуміли що саме, ніколи не думали, що таке може бути. Повилітали вікна, скло в підʼїзді, потім ми побігли до укриття, і ми зрозуміли, що це війна. Зі сльозами, котів ціла купа у мене, вони бігли, і я бігла в укриття", — згадує жінка.
Тамара говорить, що евакуювалася до Миколаєва коли почалися масові обстріли.
"Луч — це моє рідне село. Мені довелося поїхати через те, що був великий обстріл, всі повиїжджали вже, а я все з котами своїми не могла розлучитися, тому я й пізніше всіх виїхала, а от приїхала раніше всіх у нашому будинку", — розповідає Тамара.
"Я знаю, що в мене тут рідний дім, рідна квартира, я тут котиків залишала, таких, яких вже немає. 18 котів втекли і вже не мої, але я все одно вважаю їх своїми, бо вже без них жити не можу".
Місцева жителька села Олена переїхала з родиною до селища 25 років тому. На початку повномасштабної війни родина виїхала у Вінницьку область, потім — до Миколаєва.
"Ця війна нам всім наробила біди та шкоди, але ж хочеться додому повертатися, хоча й відʼїжджали, у родичів були, у знайомих були, як війна почалась", — розповідає Олена.
Жінка говорить, що зараз готуються повернутися до селища, вже розпочали ремонт у квартирі.
"Будинок пошкоджено, дах пошкоджено, приліт був, є кімната така, що можна повернутись жити, що ми зараз і намагаємось зробити. Світло підвели, газ і вода є, тож можна потихеньку повертатись, щось своїми руками доробляти".
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.
