Львівська науковиця Ірина Яремчук — завідувачка кафедри електронної інженерії університету "Львівська політехніка". Очолила кафедру професорка у 42 роки.
11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Свято запроваджене Резолюцією Генасамблеї ООН і його почали відзначати з 2015 року, щоб "досягти повного, рівного доступу жінок і дівчаток до науки, забезпечити гендерну рівність, розширення прав і можливостей жінок і дівчат".
Суспільне розповідає історію науковиці Ірини Яремчук.
Ми не гірші, ми – найкращі
43-річна Ірина Яремчук — докторка технічних наук, професорка, завідувачка кафедри електронної інженерії Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету "Львівська політехніка". Вона закінчила сільську школу і вступила у Львівський технікум промислової автоматики. Під час навчання його реорганізували, тож Ірина отримала диплом молодшого спеціаліста від Львівського національного університету імені Івана Франка ще коли навчалася в технікумі. Далі вона продовжила вчитися на фізичному факультеті, проте на другому курсі і його розформували. Так Ірина здобула освіту вже на факультеті електроніки.
Коли Ірина влаштувалася на роботу, їй зателефонував колишній керівник дипломного проєкту – його знайомий професор шукав собі помічника в аспірантуру. Жінка вирішила спробувати й вступила в аспірантуру університету "Львівська Політехніка".
Багато років Ірина Яремчук пропрацювала на кафедрі фотоніки, але два роки тому цю кафедру об’єднали з кафедрою електронної інженерії, яку науковиця очолила. До реорганізації дослідження Ірини були пов’язані з фотонікою, тобто взаємодією лазерного випромінювання з речовиною. Тепер вона вивчає електроніку й моделювання резонансних явищ, які виникають у мікро- та наноструктурах, що лежать в основі багатьох приладів.
"У професію, по суті, я прийшла випадково, але склалось так, що працюю в університеті вже 20 років, займаючи різні посади – від інженера і завідувачки кафедрою", – каже Ірина Яремчук. Вона почала науковий шлях в університеті імені Івана Франка, кандидатську дисертацію захистила в Інституті фізики напівпровідників НАН України, а докторську – у Львівській політехніці.
Ірина каже, що захист дисертацій став гарним поштовхом до її наукової роботи, стажування у Литві, Данії, Німеччині, Італії, написання різних проєктів та отримання грантів.
"Стажування, відвідування конференцій дуже потрібні й дієві, бо дають змогу відчути навчальний і науковий процеси зсередини, набратись досвіду, нових ідей. Також налагоджуються знайомства, виникає співпраця. Зараз часто студенти й молоді науковці комплексують, наприклад, думаючи, що в них не достатня англійська мова і що за кордоном всі кращі й розумніші. Насправді це не так. Ми нічим не гірші за них, а подекуди, навіть кращі", – зазначає вона.
Ірина Яремчук вже підготувала й опублікувала близько 200 наукових тез, науково-методичних праць, публікацій, видала монографію, посібник, методичні праці, конспекти лекцій тощо. Жінка каже, їй завжди щастило на колег, тож жодних упереджень не виникало. "Хіба що було певне здивування, що у 42 роки я змогла очолити кафедру", – додала вона.
Робота є, студентів мало
Важливо було зробити новостворену кафедру студентоорієнтованою й оновити навчальні матеріали, каже Ірина.
"Проблема у тому, що вступати на електронну інженерію ніхто не хоче, вважаючи, що така спеціальність непопулярна, важка, а знайти роботу практично нереально. Абітурієнти надають перевагу сфері ІТ, бо там платять великі гроші, або гуманітарним спеціальностям, бо там легше вчитись. Але зараз чимало підприємств, у тому числі львівських, потребують саме "електронщиків". Лиш недавно на ринку було щонайменше 64 вакансії, з багатьма фірмами й підприємствами ми вже уклали угоди про співробітництво, практику і маємо чимало звернень від працедавців, які хочуть взяти на роботу наших студентів. При тому, зарплати пропонують не гірші, ніж в ІТ", – розповідає науковиця.
Що стосується наукової роботи, то кафедра почала розширювати базу міжнародних контактів – брати участі у програмі "Горизонт", різних інших проєктах, координатором яких часто є саме університет.
Любов до професії породжує успіх
Ірина Яремчук переконана: якщо свою роботу дуже любити, тоді кожен ходитиме на неї із великим задоволенням.
"Не можна жити для роботи, а треба жити з роботою. Свою роботу я дуже люблю, особливо займатись наукою. Я не експериментатор, а теоретик: моделюю, роблю теоретичні розрахунки, пояснюю результати експерименту. А ще – дуже люблю працювати зі студентами. Вони дуже цікаві, розумні, креативні, з купою ідей та запитань, які стимулюють до розвитку і розв’язки", – розказує Ірина.
Також науковиця вважає, що людина, яка погано відпочиває, погано працює.
"Не можна увесь час бути в роботі й не відпочивати. Тоді мізки не справляться з усім. Звісно, як і кожен, я можу щось доробити ввечері вдома чи на вихідних, але умію і перемикатись – зустрічаюсь з друзями, проводжу час зі сім’єю, ходжу в кіно, люблю читати, вишивати. Проте найбільше моє хобі й захоплення – це займатись садівництвом", – додала професорка.
