Перейти до основного змісту
"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину
. Фото: Христина Романчак

У селі на Львівщині проживає переселенка мати одинадцятьох дітей. У їхньому рідному місті Часів Яр, що на Донеччині, знищене житло. Тож повертатися багатодітній родині нікуди. Проте на новому місці вони вже освоїлися. Наразі проживають у чужому будинку. Водночас, попри складнощі, кажуть: Україну не залишать.

У Часовому Яру у родини залишилося дві квартири та дачний будинок. Зараз майно пошкоджене або знищене, каже Лілія. Вона — мама 11-х дітей. Рік тому виїхала з ними на Захід країни.

"Костянтинівка, Бахмут, Краматорськ — вже були обстріли. Ми ночували у підвалах, було все більше обстрілів. Тож ми вирішили виїхати. Ми вже знали, куди їхали — у Львівську область, ми їхали дві доби. Житла у нас немає, повертатися нам нікуди. У нас немає міста. Зараз Часів Яр — це перша лінія, вона щодня під обстрілами", — розповідає переселенка Лілія Краснорудська.

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину
Лілія Краснорудська. Фото: Суспільне Львів

Спершу родина три місяці жила у сільській школі. Згодом їм запропонували будинок. Однак він, за словами жінки, був у нежитловому стані. Відтак, переселенці почали самотужки покращувати умови.

"Ми вже не стали робити ремонт. Думали – це тимчасово. Купили унітаз, ванну, машинки, бойлер, собі облаштували таку ванну", — каже Лілія Краснорудська.

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину
Лілія Краснорудська показує ванну, яку вони облаштували. Фото: Суспільне Львів

Дехто зі старших дітей Лілії мешкає окремо. А найстарший син служить у ЗСУ.

"Я тут ніколи не була. Мені дуже подобається тут, тут зовсім інші люди. Тут підтримають, підкажуть. Щодо мови — важко, але намагаємося. Працюю у Бісковичах прибиральницею. Я планую залишатись тут. Мені подобається. Там, що тримало — це мій дім. В мене там був свій дім. Тут зовсім інше. Тут люди, робота", — каже донька Лілії Орина Краснорудська.

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину
Орина Краснорудська разом з братом. Фото: Суспільне Львів

Сама ж Лілія Краснорудська каже, що виїжджати з країни вона не планує. Водночас розповідає, що їй поки що важко розмовляти українською мовою.

"Ми стараємося, вчимо. Сподіваємося, що скоро будемо розмовляти тільки українською мовою. Нам тут подобається. У мене служить тут в ЗСУ дитина. Я не поїду звідси. Будемо до перемоги. Сподіваємося на нашу перемогу , що скоро все закінчиться і ми переможемо однозначно!", — говорить Лілія Краснорудська.

"Нам нікуди повертатися". Багатодітна сім’я із Часового Яру про переїзд на Львівщину
Родина Краснорудських. Фото: Христина Романчак

Родину Краснорудських підтримує благодійна організація "Українська освітня платформа". Зараз там реалізують проєкт "Добрий сусід" — перш за все, для допомоги родинам переселенців і сім’ям у скруті.

"Вони приїхали в нові громади і інтегрувалися в них. І, відповідно, люди, які по факту стали добрими сусідами, їх підтримують. Це може бути продукти, засоби гігієни, взуття, одяг. Але тут важлива ще одна складова — спілкування людей, які приїхали, які тут проживають і опинилися в складних життєвих обставинах", — каже керівниця проєкту "Добрий сусід" Анна Кіх.

За словами Анни Кіх, зараз у проєкт "Добрий сусід" шукають волонтерів. Зголошуватися можуть лише повнолітні громадяни.

Читайте також

Син загинув на війні з Росією: переселенка зі Слов'янська стала опікуном п'яти онуків

22-річний хлопець з Краматорська став опікуном для двох братів

Топ дня
Вибір редакції
На початок