Львівський художник Орест Скоп вперше намалював свою версію народної картини про козака Мамая на початку 80-х. З того часу з-під пензля митця вийшли щонайменше 360 версій міфічного козацького героя. При цьому в циклі немає двох однакових картин. Їх можна переглянути у мистецькому альбомі “Козак Мамай”, який презентували в галереї “Мамина світлиця” у Львові.
У розмові з кореспондентом “Українського радіо. Львів” Орест Скоп розповів, що вперше почув про козака Мамая у шкільні роки від свого сусіда по парті. Той розповідав, що картину із Мамаєм забрали з їхньої домівки до музею. Сюжет тієї картини був традиційний — козак із кобзою, кінь, шабля, дівчата. Це залишило вагомий відбиток в уяві школяра Ореста. Свого першого Мамая художник створив на початку 80-х років — його попросили намалювати картину на подарунок. Потім ще не раз звертався до цього сюжету, однак без “ідеологічного підґрунтя”, а просто тому, що людям його твори подобалися.
Візія циклу оформилася після того, як Орест Скоп прочитав в одному з журналів про розстріл з’їзду кобзарів у 30-х роках.
“Тоді у мене виникла ідея, що я мушу на кожну страчену душу кобзаря намалювати одного Мамая. Їх стратили, бо вони були на той час таким собі радіо і телебаченням, несли інформацію по всій Україні. Але тоталітарній владі правда не була потрібна і їх знищили. Зараз сильно пропагується, що їх не стратили, що цього не було, тому що немає ніяких документів. Але перед тим нам казали, що й Голодомору не було, а до того ще щось заперечували. Тяжко все це пояснювати, бо ми знаємо, в якій державі жили, і тих залишків все ще в нас багато”, — каже Орест Скоп.
Він придумав, що намалює 300 картин на цей сюжет, за приблизним числом загиблих кобзарів. Тож треба було не збитися з ліку, скільки картин вже є і скільки ще потрібно створити.
“У певний момент я спитав себе, а як буду знати, скільки картин намалював, і почав їх нумерувати, щоби вести лік. І десь, коли я сорок картин намалював, приснилося мені — прийшов до мене козак Мамай і каже: “Орест, ми хіба в концтаборі, що ти нас нумеруєш?”. І мені аж зле стало від того, тож від ідеї з номерами відмовився", — каже художник.
Митець розповів, що за роботою над деякими картинами витрачав місяці, а інші творив “одним махом”. Одного вечора художник вже йшов із майстерні, почистив палітру, поставив чистий планшет на мольберт, переодягнувся і пішов до дверей. Але щось змусило його повернутися до мольберта.
“І от я стою в дверях, чогось повертаю голову до мольберта і бачу, як на цьому чистому полотні з'явився Мамай. Сам. І я, як був у плащі, так і почав малювати, тобто замалював — один раз прокрив і було готове. Наступного дня я боявся зайти у майстерню, бо не знав, що зробив. Та ця картина — це одна з моїх потужніших речей, я її вдома тримаю і мало кому показую, настільки вона стала моєю. Видно, якась душа тоді захотіла зайти в ту картину”, — розповідає митець.
За рік роботи над альбомом Орест Скоп здійснив велику роботу, щоби порахувати своїх Мамаїв. Каже, що за приблизним підрахунком їх 360. Вони розкидані по всьому світу. Перші картини користувалися великим попитом в українській діаспорі. Потім художник залишав Мамаїв в українських дипломатичних установах у тих країнах, де відбувалися його виставки. Одного з Мамаїв подарував Гіларі Клінтон, коли вона приїжджала в 90-х роках до Львова. Американці захотіли мати таку картину, коли почули історію про міфічного козака та кобзарів. А найбільший за розмірами Мамай — три на дев'ять метрів був створений у Франції під час проєкту “Мур націй”.
За словами художника, Мамай у народному мистецтві — унікальна українська річ.
“Ця картина стала культовою, напіврелігійною. Український народ створював свій тотемний образ, люди самі малювали Мамая. Коли прийшла радянська влада, то вони першим ділом почали нищити ці картини, бо Мамай був символом свободи і вольності. А кобзарі чи лірники для мене також є носіями свободи духу, свого часу вони були носіями нашої історичної пам’яті”, — пояснює Орест Скоп.
На початках він планував створити 300 картин на цей сюжет, але зараз, після 40 років роботи, не планує зупинятися.
“Я буду малювати, поки живий. Цифра 300 теж була взята умовно, тож поки душі будуть залітати на мої картини, я буду малювати” — каже Орест Скоп.
Читайте також
У Львові відкрили 30-метровий мурал, присвячений Маріуполю
У Львові презентували картини загиблого військового-художника Сергія Пущенка
