Ганна Дарніченко у квітні минулого року разом з чоловіком та двома синами переїхала з Лисичанська на Волинь. Впродовж року родина живе у гуртожитку Княгининівського ліцею Луцької територіальної громади.
Про те, як виїжджали з-під обстрілів та як облаштували життя переселенка розповіла Суспільному.
Ганна Дарніченко працювала у школі вчителем фізики, астрономії, математики та захисту України. Розповідає: торік 24 лютого прокинулася від вибухів. Наступних 40 днів родина провела у підвалі. Коли місто охопили масштабні обстріли, родина прийняла рішення покинути Лисичанськ.
"Я забрала найдорожче – синів своїх. Коли йшов бій дуже великий, і дім просто хитало зі сторони в сторону. В мене промайнула думка, що ми тут смертники. І ми обирали просто – жити чи не жити", – каже Ганна Дарніченко.
На Волині родина живе вже рік. Жінка знайшла роботу у місцевому ліцеї. Працює вчителькою фізики, паралельно онлайн займається зі своїми учнями з Лисичанська. Каже: дітей розкидало по цілому світу. Вони – це єдиний зв'язок з минулим життям.
Ганна Дарніченко каже, коли виїздили з Лисичанська її старшому сину було 14 років, а меншому – шість. Він не знав мирного життя, – говорить жінка.
Переселенка чекає на закінчення війни. Каже, що після перемоги хоче повернутися додому, щоб відбудовувати країну та рідну Луганщину.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
