Київська область — Буча, Ірпінь, Гостомель. Тут бої, російські війська блокують можливість надання допомоги і обстрілюють цивільних. Подекуди звідти все ж таки вдається вивести людей через "зелені" коридори. Андрій, Анна та їхній дворічний син виїхали, не чекаючи на них. Їхня квартира була поруч із зараз вже розбомбленим аеропортом в Гостомелі. Суспільне розповідає історію родини, яка втратила домівку.
На початку березня Андрій, Анна та їхній маленький син Марк мали отримати ключі від нової квартири в житловому комплексі "Покровський". До цього зняли квартиру поруч, аби скоріше розпочати ремонт. Разом подружжя більше 4 років.
Приблизно за 10 днів до вторгнення Росії Андрій сказав дружині зібрати валізи, як начебто це на зимові канікули. Збирався чоловік і сам, купляв речі, які можуть згодитися в дорозі, і заправив майже повний бак машини. Вже за добу, 23 лютого, дружина підготувала сумки і планувала що наступного дня запише відео для соціальних мереж, що потрібно взяти з собою в "тривожну валізу" жінкам, у яких маленька дитина. Але не вийшло.
24 лютого, під 6 ранку, Андрію зателефонував батько і сказав: "Путін оголосив нам війну, по всій країни летять їхні літаки, наносять авіаудари". Ще 20 секунд після цього вони мовчали.
Читайте також: Щоденник війни. "На вулиці, де були бої, досі лежать трупи" — записки з охопленого боями Ірпеня
"Зараз я розумію, що це був стан паніки. Коли ти по колу просто ще раз обходиш, дивишся якісь полички, думаєш, нащо тобі це треба. Це і є панічний стан, коли ти не можеш швидко приймати рішення", — пригадує Андрій.
Будинок подружжя знаходився за 800 метрів від аеропорту "Антонов". За нього та Гостомель бої точилися до вечора того ж дня. "Я обійшов наш дім, подивився в сторону аеропорту, побачив багато вертольотів", — каже чоловік.
"В голові думка, що зараз взагалі весь будинок впаде до біса",— додає Анна та згадує, як, схопивши валізу, бігла на вулицю до машини.
На вулиці — сусіди. Хтось збирався їхати, хтось дивився на літаки в небі. Дитина подружжя грала на дитячому майданчику. "Я зрозуміла: він це тут робить востаннє", — каже Анна. За мить поруч знову — вибухи.
"Ми коли бігли в укриття, я думала: "Зараз, не дай Боже, сюди кудись прилетить". В укритті всі сиділи мовчки. Потім ми почули, як якась людина з вулиці кричала: "Сдавайтесь!" Ми всі злякалися. Марк плакав, і дівчинка якась, щоб не плакав, випустила свого маленького котика. Це було дуже страшно", — пригадує Анна.
Виїхати з території комплексу одразу не вдалося. Це розтягнулось на 5-6 годин. Щойно наче в небі стало тихо, розпочалась стрілянина. Андрій каже: на відео, що йому надсилали знайомі, побачив транспортні вертольоти.
Читайте також: Щоденники війни. "Ми відрізані від цивілізації". Як живе Славутич в оточенні
"Я подумав, що там, можливо, висадили з них десант і починає працювати якась наземна техніка. І це був найбезпечніший момент для того, щоб кудись їхати. Я ще посидів 15 хвилин у навігаторі, склав такий маршрут, аби виїхати звідси і не потрапляти на найпопулярніші дороги", — пояснює чоловік.
"Я пам'ятаю, як ми від'їжджали. Цю дорогу я дуже любила. Ми часто їздили так. Боляче усвідомлювати те, що ти втратив, що не цінував кожен момент. І просто раптом якась людина зробила так, що все твоє життя впало", — говорить Анна.
"Звичайно, було важко виїжджати, коли ти розумієш, що, схоже, сюди ти більше не повернешся. Ми виїхали у напрямку Фастова, і не було впевненості, що там не як у нас. Вся дорога пролягала під авіацією по суті", — додає Андрій.
Яка ситуація в Гостомелі нині, подружжя не знає. Певний час вони слідкували за інформацією від сусідів у спільному чаті. Потім, пояснює Андрій, спілкування зупинилось.
"Туди зайшли росіяни і забрали телефони. Вони залишились тільки в тих, кого не знайшли в квартирах. А в тих, хто був в укриттях, одразу все забрали. Це ми знаємо, бо частина людей все ж таки змогла звідти втекти", — говорить Андрій.
Тепер подружжя разом з маленьким сином хоч і в безпеці, але вже вп’яте змушені змінювати місце проживання.
Читайте також
Щоденник війни. Евакуація з Гостомеля
Щоденник війни. "Вирішили вмирати по дорозі на волю, а не в погребах"
Щоденник війни. "Розстріли, відсутність їжі, тепла і зв’язку"
Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС
