17 березня — 108 річниця Української Центральної Ради — першого українського парламенту. Її створили 17 березня 1917 року, коли в Україні розпочалася Українська революція — Визвольні змагання. Про значення Центральної Ради для української державності Суспільному розповів кропивницький історик Сергій Мілютін.
За його словами, Центральна Рада на початку була представницьким органом для українського народу. Вона об'єднувала представників українських організацій, військовиків, робітників, студентства, духовенства. А у квітні на Всеукраїнському Національному Конгресі її оголосили першим українським парламентом.
Упродовж 1917-1918 років Центральна Рада видала чотири універсали. Кожен з них проголошував різні етапи створення української держави.
- У Першому Універсалі (червень 1917 року) йшлося про автономію України у складі демократичної Росії.
- У Другому Універсалі (липень 1917 року) — про домовленість із Тимчасовим урядом про часткове визнання автономії.
- Третій Універсал (листопад 1917 року) проголошував Українську Народну Республіку (УНР).
- Четвертий Універсал (січень 1918 року) проголошував незалежність УНР ("однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу").
"Виникнення Української Центральної Ради має вагоме історичне значення, адже вперше за багато десятиліть українці об’єдналися для вироблення спільної стратегії суспільно-політичного розвитку на території Наддніпрянської України. Згодом Українська Центральна Рада трансформувалася в революційний парламент й взяла на себе керівництво українським революційним політичним рухом. Саме Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку (УНР), а потім прийняла Четвертий універсал, який означав проголошення УНР незалежною", — підкреслив Сергій Мілютін.
Тексти всіх Універсалів Центральної Ради готував Володимир Винниченко — уродженець Кіровоградської області. Саме він очолив виконавчий орган Центральної Ради, перший український уряд — Генеральний Секретаріат.
За словами Сергія Мілютіна, частина сучасних істориків критикують Винниченка. Йому закидають несвоєчасні дії, помилки у зовнішній політиці, домінування соціалістичних ідей над націоналістичними й міркування про те, що треба розпускати армію й домовлятися з більшовиками.
"У середовищі істориків побутує думка, що Винниченко — геніальний письменник, однак політик-невдаха. Я не поділяю цієї думки. Винниченко розумів політичну ситуацію. Тут потрібно враховувати всю специфіку того часу. Річ у тім, що українське суспільство на той момент переживало складну трансформацію. По суті в тогочасній боротьбі воно перетворювалося від бездержавної нації в справжню націю. Це і Винниченко, й інші часто підкреслювали. Однак тоді українське селянство соціалістичні гасла ставило вище за національні. А політичні еліти були віддзеркаленням цього. При цьому Володимир Винниченко все одно бачив, що собою являє радянська Росія, яке майбутнє вона готує українському народові, українській політичній еліті. Він все зрозумів правильно й поїхав з України назавждиВолодимир Винниченко ще під час Української Революції виїхав за кордон і жив в еміграції. Він похований у французькому місті Мужен.".
Центральна Рада проіснувала понад рік. У квітні 1918 року за підтримки німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала Павла Скоропадського Гетьманом Української Держави. Скоропадський розпустив Центральну Раду, а видані нею закони скасував.
Цей режим проіснував до кінця 1918 року, і його змінила відроджена Українська Народна Республіка. При владі знову опинився Володимир Винниченко, очоливши найвищий орган УНР — Директорію.
Загалом Українська Революція тривала від березня 1917 року до листопада 1921 року й завершилася поразкою українських сил. За словами Сергія Мілютіна, тодішнім політикам бракувало єдності. Є й інші причини поразки.
"Понад сто років тому українські політики не до кінця розуміли небезпеку з боку Москви, а також не усвідомлювали цінність власних Збройних Сил. Відсутність великої боєздатної армії й брак єдності з-поміж українських політичних партій призвели до того, що більшовикам вдалося захопити Україну і встановити на її території жорстокий тоталітарний режим, який не гребував чинити геноцид місцевого населення, масові депортації й репресії".
На думку Сергія Мілютіна, уроком історії є те, що нині потрібно не допустити розколу в суспільстві, залишатися єдиними й рухатися до свого європейського майбутнього, про яке мріяли свого часу діячі Української Революції.
