У Кіровоградській області з іменем Тараса Шевченка найбільше пов’язана Знам’янська громада. Тут жили нащадки поета по його сестрі Катерині. Вони заснували музей, де нині можна побачити прижиттєву фотографію поета, старовинні видання Кобзаря, зошити зі спогадами й інші експонати.
Про це Суспільному розповів зберігач фондів міського краєзнавчого музею міста Знам’янка Олег Моліс.
За його словами, сам Тарас Шевченко дітей не мав. Його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького, і у шлюбі в них народилося 12 дітей. Восьмеро їхніх дітей померли в дитинстві. Залишилися донька Федора й сини Степан, Яким і Максим. Про долю дітей і онуків Федори майже немає інформації. А діти Степана, Якима й Максима оселилися в знам'янському краї.
Зокрема, Катерина Максимівна Красицька і її донька Антоніна Вереміївна жили в селі Мошорине. І обом жінкам міська влада запропонувала створити музей Шевченка. Для цього в 1961 році їм виділили окремий будинок у Знам'янці. Племінниці Шевченка погодилися.
Тривалий час будівля мала назву "Кімната-музей Тараса Шевченка" й розташовувалася на вулиці Жовтнева, 33 (нині Михайла Грушевського).
"І саме там Катерина Максимівна й Антоніна Вереміївна приймали людей з усього світу — тих, які цікавляться україністикою, Шевченкіаною, українською духовністю. Вони грали на музичних інструментах, збирали шевченкознавців, проводили поетичні читання, фестивалі, конференції. З 1961 по 1976 року в цій кімнаті побували 22,5 тисячі людей", — розповів Олег Моліс.
Згодом цей будинок демонтували й там звели багатоповерхівку. Катерина Максимівна на той час померла (1873-1967 роки життя). Антоніні Вереміївні (1907-1991 роки життя) дали нову квартиру. Експозиція музею кілька років була в інших місцях.
А в 1989 році її перенесли у п’ятиповерховий будинок на вулицю Варшавська (тоді Глібка). І керівником цього музею став інший нащадок Шевченка (по сину сестри Катерини Степану) — В'ячеслав Шкода. "Кобзарева світлиця" спочатку існувала окремо, а у 2004 році стала філією міського краєзнавчого музею.
Нині з Шевченком у музеї пов’язані понад дві сотні експонатів. Наприклад, можна побачити старовинні світлини.
"Зокрема, це друге прижиттєве фото Тараса Григоровича Шевченка. Воно зроблене 1858 року в фотоательє Івана Досса в Санкт-Петербурзі. Потім у 1881 з його негатива зробили серію відбитків у фотоательє Дмитра Здобнова в Санкт-Петербурзі", — розповів Олег Моліс.
Також є рукописний зошит спогадів Антоніни Вереміївни про родину й раритетні друковані видання — 1878, 1886 й 1911 року. На "Гайдамаках" 1886 року міститься напис "Високоповажному Георгію Степановичу Красицькому від Миколи ЛевитськогоОрганізатор артільного руху в Україні на добрий спомин 25 березня 1899 року, місто Єлисаветград".
Можна побачити й пізніші видання "Кобзаря" різними мовами, картини з портретами Шевченка і його нащадків, схему Шевченкового роду по Катерині, роботи з природних матеріалів Антоніни Красицької, різьблення по дереву місцевих майстрів, пам’ятні значки, поштові марки, макети, листи й листівки.
Решта трьох залів музею містять експозиції на тему сучасної російсько-української війни, Другої світової війни, археологічні знахідки різних тисячоліть, зброю й предмети побуту козацької доби, 19 і 20 століть, фотографії й документи з історії Знам’янки, макет, який показує місто 100 років тому.
За словами Олега Моліса, усього в фондах майже чотири тисячі експонатів. Музей працює щодня (окрім неділі) з 8:00 до 17:00 (з перервою 12:00-13:00).
Тарас Шевченко — український поет, живописець народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Київської губернії. Нині це Звенигородський район, Черкаська область. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Шевченка та Катерини.
