У Кіровоградській області планують реалізувати проєкт зі збереження болгарської культури. Нині болгарська діаспора налічує понад дві тисячі людей і зосереджена переважно у Вільшанській і Добровеличківській громадах.
Про це в етері Українського радіо Кропивницького розповів професор Харківського національного університету імені Каразіна, академік Болгарської академії наук Михайло Станчев. Він — автор понад 30 монографій і 300 наукових праць на тему болгаристики.
За словами вченого, нині досліджує болгарську діаспору на Кіровоградщині. Це відбувається в межах наукового проєкту Болгарської академії наук. Мають бути три томи — статистичний збірник з даними, де живуть болгари в Україні й Молдові, біографічна енциклопедія про відомих болгар з діаспори та історія болгарських міст і сіл в Україні й Молдові.
Кіровоградщина з усіх регіонів поки найменш досліджена, розповів учений. Щоб знайти документи, він працює в обласному архіві й архівах громад. Наприклад, є записки вільшанського священника Лобачевського, який описував історію переселення болгар і їхнє життя на Кіровоградщині.
Також Михайло Станчев знайшов в архіві неопубліковану роботу колишнього директора Вільшанської середньої школи Доброва на 146 сторінок. На думку вченого, її варто надрукувати. Окрім цього, він хоче сформувати у Вільшанську й Добровеличківську громади діалектологічноДіалектологія вивчає говірки.-фольклористичну експедицію.
"Я буду намагатися це зробити через Болгарську академію наук. Чому це потрібно робити? Говір вільшанських болгар відрізняється від інших. І якщо вільшанські болгари будуть говорити своєю старою мовою, не всі болгари їх зрозуміють", — сказав науковець.
Також, на думку Михайла Станчева, варто надіслати в область викладача болгарської мови, щоб він вчив охочих у громадах, де є діаспора.
"Це можна зробити для того, щоб люди вивчили сучасну болгарську мову й сучасні традиції. Я розмовляв з послом Болгарії в Україні, паном Ненчевим, і він обіцяв підтримати цей проєкт. Я теж буду наполягати на цьому. Я думаю, що ми це зробимо".
Кропивничанин Сергій Осадчий очолює обласну громадську організацію "Об’єднання болгар "Нашите хора". За його словами, активних учасників сотня. Ентузіасти створюють мистецькі осередки, щоб зберегти болгарські пісні, танці й традиції.
"Наприклад, не звучала гайдаБолгарський різновид волинки. 50 років. Це сакральний інструмент. Коли починались болгарські свята, то гайда грала першою. На сьогодні її освоїла членкиня нашої організації Олександра Корпусова. І вона навіть грає на гайді не тільки народні болгарські пісні, а й українські й класичні твори. Я вже не говорю про те, що і болгарський гімн, і гімн України, і європейський також звучать".
За словами Сергія Осадчого, у Кропивницькому працює болгарська недільна школа, де вчать болгарські мову й історію. З грошима допомагають посольство Болгарії й міністерство освіти Болгарії.
"Маленьке фінансування є, але саме на школу. Інших варіантів поки немає. Ми знаходимо спонсорів і джерела, але це все, скажу чесно, важко. Особливо під час війни. Коли почалася ця велика війна, ми теж брали участь у волонтерських подіях і далі це робимо. Наші хлопці воюють і теж гинуть. Я маю на увазі тих, які мають болгарське коріння. І вірмени, і поляки, і молдавани, і українці — всі воюємо, бо це наша батьківщина Україна".
Як болгари опинилися на Кіровоградщині
За словами Михайла Станчева, болгари переселилися на українські землі після російсько-турецької війни 1768-1774 років. На Кіровоградщині опинилися 400 сім'ї з міста Алфатар. Це були в основному військові. Вони мали захищати південні кордони Російської імперії. Їм надавали землі — шанці (хутори), де вони жили сім'ями, і цю землю закріпляли за ними. Від імен цих військових і пішли назви частини сіл у Вільшанській і Добровеличківській громадах.
