Понад два місяці тому кропивничанці Марії Корнєвій, у якої діагностували рак крові, зробили трансплантацію кісткового мозку. Оперували в Київській лікарні "Охматдит". Донором став 29-річний житель Польщі. Нині Марія мріє зустрітись з ним, щоб подякувати за порятунок свого життя.
Про це кропивничанка розповіла Суспільному.
Онкологію Марії Корнєвій лікарі діагностували у 2020 році. Тоді їй було 33 роки. На роботі вона відчула біль внизу живота. Звернулась до медиків та пройшла обстеження.
"Мені зробили гінекологічну операцію і, коли я здала аналізи, то виявилось, що у мене низькі показники гемоглобіну та лейкоцитів. Лікар порадив звернутись на консультацію до гематолога в обласну лікарню. Дослідження кісткового мозку підтвердило найгірше – наявність 86% ракових клітин. Медики поставили мені діагноз – рак крові".
Зі слів Марії, довго не могла повірити у свій діагноз. Два тижні перебувала у шоковому стані. Тоді розпочала хімієтерапію.
"Я повірила, що у мене рак, коли почало випадати волосся. Я прийняла свою хворобу та взялася читати літературу, як правильно харчуватися при онкології. Припинила вживати цукор, перейшла на корисні продукти, почала займатись йогою та спортом. Через шість місяців лікування увійшла в ремісіюТимчасове ослаблення або навіть повне зникнення проявів хвороби.".
Однак у 2024 році хвороба повернулась. Лікування тривало місяцями, але хімієтерапія не давала стійкого результату. Єдиним шансом була трансплантація кісткового мозку від неродинного донора, розповіла жінка.
"Дізналась, що під час воєнного стану трансплантацію можна зробити безплатно. Таким чином з 6 серпня 2024 року я розпочала лікування в "Охмадиті". Лікарі давали 30% на одужання. Переживши важку хімієтерапію, на початку грудня я вдруге увійшла в ремісію. На Різдво, 25 грудня, мені зробили трансплантацію кісткового мозку. Процедура схожа на переливання крові і тривала десь п'ять годин. Увесь цей час я була при свідомості і відчувала, як донорські клітинки стають мені рідними".
Зі слів Марії, як розповіли її лікарі, найважливішими для пацієнта є перші сто днів після трансплантації. За цей час клітини донора повинні прижитися.
"В цей час я маю себе берегти. Вживати лише свіжоприготовлену їжу. Ніяких йогуртів та дріждьового хліба. М'ясо лише відварене чи на пару, смажених страв я не їм вже п'ять років. Тобто моє харчування зараз схоже на дитяче, тому що імунна система тільки запускається. Також нині важливо ходити в масці. Протягом ста днів не можна дихати свіжим повітрям, навіть через відкрите вікно. Я не контактую з людьми та замовляю доставку продуктів до квартири".
Після трансплантації кісткового мозку Марія Корнєва приходить на обстеження в лікарню двічі на тиждень. Під наглядом медиків вона перебуватиме 180 днів, розповіла Суспільному лікарка-гематолог Київського "Охматдиту" Ганна Брудна. Після цього, якщо все буде згідно з планом лікування, жінку випишуть і вона зможе повернутись додому у Кропивницький.
"Ми ретельно відстежуємо усі її аналізи. Якщо бачимо бодай якісь зміни, коригуємо лікування. Чим більше минає днів після трансплантації, тим краще відновлюється сама пацієнтка, її показники крові та імунна система. Можна сказати, що наразі донорська система вчиться співпрацювати з організмом Марії. Через рік вона пройде фінальне обстеження і далі раз на рік присилатиме нам дані своїх аналізів чи, за потреби, звертатиметься в наш заклад на очний огляд. Такий режим спостереження після трансплантації триватиме до п'яти років. Зараз в Марії все добре, в неї гарні показники".
На доставку клітин перед трансплантацією кур'єр має 72 години
Знайти донора за кордоном кропивничанці допоміг благодійний фонд "Український реєстр донорів кісткового мозку". Його створили у Тернополі у 2018 році, розповіла Суспільному співзасновниця фонду Юлія Куць. Нині в базі зареєстровані 14 114 донорів.
"Коли Марія потрапила у лікарню і розпочала лікування, ми отримали запит знайти їй донора. Перш за все перевірили чи можуть ним стати її родичі, але ніхто з них не підійшов. В Україні теж нікого не знайшли, в Європі стовідсотково підійшли 170 людей. Трансплантацію можна розпочинати лише, коли людина увійде в ремісію. Здебільшого на оці всі періоди передбачено від одного до двох місяців".
На доставку клітин кур'єр має 72 години. Усі транспортні витрати покриває державний бюджет України. Трансплантація для пацієнта нині є безплатною. Ніякої винагороди не отримує і донор.
"Доставка клітин ускладнюється через війну в Україну. Якщо раніше наш кур'єр брав спеціальну сумку, приїжджав в аеропорт "Бориспіль", сідав у літак, летів за кордон і так само повертався, то з 22 лютого 2022 року цей маршрут довелося змінити. Тепер зустріч з іноземним кур'єром відбувається на кордоні і на дорогу доводиться витрачати набагато більше часу".
За даними Юлії Куць, загалом на початок 2025 року в Україні провели 177 трансплантацій кісткового мозку. Для 11 пацієнтів донорів знайшли в Україні, решту – за кордоном. Мова йде, як про дорослих пацієнтів, так і дітей.
"До 2020 року хворі люди збирали на трансплантацію по 150 тисяч доларів і їхали на операцію за кордон. Наша головна перемога, що зараз лікування можна пройти в Україні і воно цілком безкоштовне. Для пацієнтів з Кіровоградської області наш благодійний фонд знайшов п'ятьох донорів – трьом з Кропивницького та двом з громад регіону".
Щоб зареєструватися донором у реєстрі, потрібно бути здоровим та не мати хронічних захворювань, сказала Юлія Куць. Підходять люди віком від 18 до 35 років.
"Після реєстрації ми відправляємо поштою людині тест-набір, де є палички, якими необхідно зробити мазок зі щоки і надіслати нам його назад. Після цього ми передаємо їх у лабораторію в Німеччину. Зрештою по цьому аналізу і підбираємо пару – пацієнта та донора. Аналіз одного донора коштує 35 євро, це в межах 1600 гривень. Це великі гроші, які ми оплачуємо за рахунок нашого благодійного фонду".
"Мрію зустрітись зі своїм донором"
Нині Марія Корнєва винаймає житло в Києві, щоб за потреби за лічені хвилини мати можливість звернутися до медиків. Цілодобово має перебувати у помешканні та ні з ким не контактувати.
"Мені дуже хочеться повернутися додому, вийти на роботу, спілкуватися з друзями, але, зважаючи на обставини, поки не можу цього зробити. До хвороби я створювала дитячий одяг у Кропивницькому та Миколаєві. Наразі теж повернулась до творчості та вчусь в'язати".
Зі слів Марії, після одужання найбільше мріє зустрітись з польським донором, щоб особисто подякувати йому за порятунок свого життя.
