Понад два роки не бачила сина. У Кіровоградській області воз’єдналася родина після депортації 13-річного хлопчика Росією

Понад два роки не бачила сина. У Кіровоградській області воз’єдналася родина після депортації 13-річного хлопчика Росією

Ексклюзивно

У Кіровоградській області возз'єдналася родина після депортації 13-річного хлопчика до тимчасово окупованого Криму та Скадовська. Ганна Семінюк не бачила сина Кирила понад два роки. Його з інтернату в Олешках, що на Херсонщині, та інших дітей вивезли окупаційні війська у 2022 році.

Про це Ганна Семінюк розповіла Суспільному. Вона переселенка з Херсона.

"Кирило народився в шість місяців, — розповіла жінка. — Він був недоношений, тому потрібна була постійна реабілітація. Почав підростати, й постало питання, щоб дитину віддати у якийсь заклад, щоб він розвивався, але в Херсоні не було таких закладів".

В Олешківському інтернаті хлопчик займався з шести років. Він почав рахувати, читати. З ним займалися фізкультурою. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, родина після спілкування з працівниками інтернату вирішила, що в Олешках сину буде безпечніше, ніж у Херсоні. Але з ним важче стало бачитися.

"Коли міст (Антонівський Міст через Дніпро з'єднував Херсон з Олешками. У листопаді 2022 року його підірвала російська армія— ред.) ще був, можна було ще проїхати. Але було дуже небезпечно. У мене знайомі як проїхали, то казали, що там і голови людські лежали. На мосту місиво було. Я то, може б, і проїхала. А як би ми назад потім їхали, це вже питання".

З інтернату сина окупаційні російські війська вивезли у 2022 році. Про це Ганна дізналася від вчительки. Тоді Антонівського мосту вже не було, і потрібно було за пів години встигнути переправитися поромом. Але зібралася черга, і Ганна не встигла. Відтоді шукала сина.

Виїхала з Херсону після звільнення його українською армією. Спочатку жила на Вінниччині. З 2024 року — на Кіровоградщині. Сина забрали з окупації з другої спроби. Зустрілися 27 вересня на кордоні з Білоруссю. Щоб потрапити на волю, хлопчика провезли через два кордони.

"Мене забрали від уповноваженого Верховної ради України з прав людини і повезли на кордон Доманове Волинської області. Там вже чекали дитину. Забрали й повезли до лікарні міста Луцьк. Спочатку він просто плакав. Він навіть ображений на мене був. Він в мене питав: "Де ти так довго була?". Кажу, дядьки військові не пускали до тебе".
Понад два роки не бачила сина. У Кіровоградській області воз’єдналася родина після депортації 13-річного хлопчика Росією
Кирило під час обміну на кордоні. Telegram/Dmytro_lubinetzs

У Криму синові видали окупаційне свідоцтво про народження.

"Печатка стоїть, що "пріобрьол гражданство Російської Федерації", — показала Ганна.

Нині родина живе в селі на Кіровоградщині. Кирило заново звикає до дому. За словами мами, боїться гучних звуків.

"Як він приїхав, то за все просить вибачення. Він сходив до туалету — каже "вибач". Щось впустив — каже "вибач". Кажу, не вибачайся. Каже, я там все сам робив, а тут — розучився. Можливо, з часом він якось розповість, відкриється. Як розповідає Кирило, їх спочатку з Олешків повезли до Криму. Був лише у Криму і Скадовську".

В окупації син перестав говорити українською, але не забув мову, розповіла Ганна.

"Зараз почали слова пробиватися українські. Ми його не вчили, ніхто не вчив, але він каже: "Слава Україні — Героям Слава".

Зі слів Ганни, Кирилові благодійники подарували багатофункціональне ліжко. Він потребує операції на ногах, ортопедичного взуття та допомоги реабілітологів.

На початок