Командир роти вогневої підтримки 79-ї десантно-штурмової бригади Валерій Болгов завжди дбав про свій особовий склад. Пройшов АТО та бої на Донеччині під час повномасштабного російського вторгнення. Загинув біля села Богородичне 2022-го. Разом із побратимами потрапив у засідку. Йому було 28-ім років.
Про це Суспільному розповіла дружина військового Анастасія Болгова. З її слів, чоловік родом з Миколаївщини, вона – з Кіровоградщини.
Зі своїх 28 років десантник Валерій Болгов вісім віддав захисту України. Командир роти вогневої підтримки 79-ї окремої десантно-штурмової бригади загинув у червні 2022 року.
"Валерій – випускник Харківського університету Повітряних сил імені Кожедуба. Дуже хотів бути офіцером, для нього це було важливо. Він був дуже щасливим у цей день. Одразу після коледжу пішов на строкову службу, підписав контракт і з 2014-го почалося АТО".
Окрім військової справи, чоловік займався змішаними єдиноборствами та любив футбол, говорить дружина.
"Нам передали його рюкзак, ніж, годинник, капуЗасіб з гнучкої пластмаси, який одягають на зуби, щоб захистити їх від спортивних травм., у вільний час брав участь у спарингах. На Великдень я відправила йому різні смаколики. Він дуже просив передати хусточку з парфумами і декілька фотографій. Коли його не стало, у його нагрудному кармані бронежилета знайшли світлини, які він завжди носив з собою. Він колись мені приснився, я кажу "Валерчик, ти нас завжди бачиш?"– він сказав: –"Ні, тільки тоді, коли хочу".
У альбомі Анастасія Болгова береже спільні фотографії з чоловіком. Також зберігає його листи та малюнки.
"Коли ми познайомились йому було 20 років, мені 15. Тато в нього питає: "Що ти від неї хочеш?" – А він сидить і каже: "Я вашу доньку люблю"... І з того моменту все… Рік і дев'ять місяців надсилав мені щомісяця листи, малюнки. Писав, що хоче трьох дітей – двох хлопчиків і одну дівчинку".
Про війну чоловік розповідав мало, каже дружина. Про це їй розказували його побратими.
"Мені розповідали хлопці, як він вивів усю свою роту з засідки, з палаючого будинку, куди прилетіло та він почав горіти. Знайшов вихід чи проламав стіну і вивів усіх. Він у мене везучий. У нього було 17 татуювань, серед яких було – lucky, що перекладається, як щасливчик. Ще в 2015 році він йшов і переступив 4 розтяжки".
Попри сильне поранення руки і втому під час повномасштабного вторгнення Валерій Болгов відмовився від операції.
"У Ямполі він отримав поранення і я приїхала за 10 днів до того, як його не стало, до нього у Краматорськ. Я побачила очі свого чоловіка, як він просто виходить з машини, настільки йому було тяжко після поранення. Я йду до нього посміхаюсь, а Валера так став, обперся на машину і каже "Почекай секунду". В останню ніч ми з ним говорили до ранку і потім він пішов на завдання".
Анастасія Болгова зі своєю мамою створили у Богданівці стелу вшанування військовослужбовців. На ній написали слова Валерія Болгова про те, що герої живі, доки жива пам'ять про них.
