22-річний військовий з Кіровоградської області Олександр Циганенко мріє перемогти хворобу й відкрити свою справу. Після поранення й місяця коми боєць майже рік вчиться заново ходити й говорити. До річниці Незалежності України Суспільне Кропивницький підготувало історії людей, які виборювали й виборють Незалежність на фронті та в тилу.
Олександр Циганенко — солдат мобільної вогневої групи. У свої 22 роки має п’ять нагород за захист України. Отримав поранення 20 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.
"Багато "шахедів" збивали, дуже багато. Не перерахувати. Але в один прекрасний момент "ланцет" Вид дрона, який використовує російська арміяприлетів. І все. Нічого не пам’ятаю більше", — розповів військовий.
Після поранення Олександр місяць був у комі. Щоб поставити сина на ноги, мама звільнилась із роботи.
"Лікарі говорили, що тільки Боженька знає, чи він вибереться, чи ні. Пошкоджена ліва півкуля осколками і плюс ще кістками черепа. У нього немає в черепі шматочка кісточки. Там вставлена сітка. Також з’єднували йому щелепу металевою пластиною", — розповіла Катерина Циганенко.
Дев'ять місяців тому для військового розпочалася реабілітація. Олександр проходить її в кропивницькому шпиталі. Він має відновити рухливість правої сторони тіла. Спочатку Олександр пересувався інвалідним візком. Потім став на ноги й почав опиратися на палицю. Тепер дійшов етапу, коли вже не користується ні ліфтом, ні палицею в приміщенні, залишивши її тільки для вулиці.
За словами фізичного терапевта Аллана Єпікова, нині військовий може рухатися, але це відбувається не так ефективно, як потрібно людині для побуту.
Військовий проводить за вправами щодня по чотири-п’ять годин.
"Сашко — це, напевно, приклад таких, знаєте, дуже великої мотивації і бажання. Так, він заморюється, але це фізично. Якщо казати про настрій і налаштування до роботи, то він працює до кінця", — розповів Аллан Єпіков.
За словами мами, Олександр називає фізіотерапевта "Аллан-маг". Живуть мама й син у цій же будівлі, в лікарняній палаті шпиталю. Тут є прапор із привітаннями побратимів та військова форма.
Сюди до Олександра приїздить решта родини — батько й молодший брат. Віктор Циганенко вважає, що пораненим важливо не здаватися.
"Я горджуся своїм сином, який у 22 роки пішов воювати. Але ж зараз він не здається. Він для нас герой. Я надіюся, що хлопці, які мають поранення, не будуть також здаватися".
