Залежність дітей від ґаджетів є серйозною проблемою у сучасному світі, вважає дитяча і підліткова психологиня з Кропивницького Інга Кузнецова. Суспільному вона розповіла, як формується залежність від ґаджетів та як батькам зрозуміти, що ця залежність у дитини сформувалась.
Про вплив ґаджетів на розвиток дитини (тут і далі – пряма мова)
Основне завдання молодшого, раннього віку – це сенсомоторний розвиток. Сенсорика – це сприйняття різної інформації зі світу через різні сенсорні канали. Через зір, слух, через сигнали тіла. Моторика – це рух, маніпулювання різними предметами. І чим більше дитина за перші три роки життя отримає такої інформації, тим більшою буде база для її подальшого розвитку.
Середовище ґаджетів – це сенсорно обмежене середовище. Тобто дитина отримує зорову інформацію, але вона урізана. Через це дитина менше рухається. І тому нині часто спостерігають затримку мовлення у дітей, затримку дрібної та великої моторики рук. Це все проблема надмірного використання ґаджетів. Я вважаю, що принаймні у ранньому віці дитині вони не потрібні.
Дитина занурюється у світ ґаджетів і починає там блукати. Це затягує, що поступово змінює її свідомість. Батьки вчать, як користуватись ложкою, виделкою, зубною щіткою, іншими побутовими предметами. Водночас таке складне культурне знаряддя, як ґаджети, телефон, інтернет ми просто даємо дитині на відкуп. Ми її не вчимо. На що ми розраховуємо? На те, що буде вчити хтось інший — опосередковано, через ґаджет.
Що значить вчити? Коли ми говоримо про ранній розвиток, то це відбувається перегляд мультиків, ігор.
Дитина все одно вчиться. Вона вчиться, тому що вона маніпулює з пласкими предметами. При чому маніпулює через один палець. Тобто м’яз цього одного пальця розвивається. Але вона не вчиться маніпулювати з різними предметами з довкілля. Вона вчиться, що інформацію можна споживати пасивно. Якщо ми порівняємо сюжетно-рольову гру, в яку грає дитина, щоб себе розважити, ставить іграшки самостійно, придумує сюжети, – і мультик, в якому вже все є, то це зовсім різний вплив на мозок.
Нині, на жаль, сюжетно-рольова гра вмирає як вид діяльності. Мало дітей вміють грати в сюжетно-рольові ігри. Зараз багато педагогів і вихователів в дитячому садку – це покоління, яке виросло на ґаджетах і на телевізорах. І вони також не вміють грати в сюжетно-рольові ігри.
Що дає сюжетно-рольова гра, чого не може дати ґаджет?
Вона розвиває фантазію дитини, суб’єктність. Що таке суб’єктність? Це здатність дитини організовувати своє життя, здатність себе розважати. Якщо ми говоримо про вищий рівень сюжетно-рольової гри, коли граємо ще з кимось, така гра вчить пристосовуватись до інших, узгоджувати інтереси. Зараз дітям дуже складно дружити, тому що вони не вміли грати через сюжетно-рольову гру.
Дитина росте. Йде до школи. В школі обов’язковим є здобуття знань через інтернет. Це будь-які ґаджети: комп’ютер, телефон, планшет або все разом. Дистанційне навчання, яке також неможливе без ґаджетів. Як унормувати процес?
Інтернет-простір багатоплановий. Там є багато текстової інформації, є цікаві форми і цікаве навчання. Дитина завжди займається тим, що доступно, чим займаються всі інші. Соціальні мережі не формують увагу в такому обсязі, в тій якості, як потрібно для навчання.
Переважна більшість навчальної інформації – це текстова інформація. Вчать теж за допомогою мовлення. Що дитина має вміти? Добре володіти моторикою – писати, але вона часто дуже слабка. Повинна вміти на слух сприймати складні мовні конструкції, те, що розповідають. Я працюю з дітьми, з підлітками, бачу, чому вони не можуть вчитися, бо вони не сприймають те, що говорять вчителі.
Тобто росте покоління, яке не може сприйняти?
Так. Росте покоління, яке не може прочитати декілька сторінок, зрозуміти й сприймати навчальний текст, з підручника. Мало хто читає їх. Але ж в нас є ще книжкова культура. Інтернет-культура поєднує в собі і книжкову культуру, і телевізійну, і культуру ігор. Але обов’язково треба, щоб дитина опанувала книжкову культуру. А дитина, яка починає з екранної культури, інтернету, не матиме мотивації опанувати книжковою культурою. Тому що мозок працює за економним принципом: "Якщо я можу щось подивитись, я не буду це читати". Але читання важливе. Принаймні, для навчання.
Я бачу конфлікт між вихованням і розвитком дітей у ґаджетовій культурі і навчанням їх суто у книжковій культурі. Дитина розвивається за допомогою ґаджетів, у середовищі, в якому є сенсорна стимуляція – зорова. Виразні образи, ігри, яскравий світ. Хто захоче після такого світу читати книжки?
Моя рекомендація для батьків — спочатку розвиток у нормальному, збагаченому сенсомоторному середовищі. Воно дає дуже багато можливостей. Потім — книжки, їх читання, і тільки потім занурення у комп’ютерний світ.
Дозоване обмеження – це норма, яка є у всьому сучасному світі. На жаль, ми не можемо собі дозволити, наприклад, якісно розважати дітей під час перерви у школі. В нас всі діти сидять в гаджетах.
Як формується залежність від ґаджетів? Як батькам зрозуміти, що ця залежність уже сформована у дитини?
Наприклад, все спілкування у дитини або вся її діяльність обмежується людьми з інтернету. Їй важко зайняти себе чимось поза інтернетом. Дитина знервована, коли відключають ґаджети.
Повномасштабне вторгнення поглиблює цю проблему чи, навпаки, створює можливість пошуку виходу з неї?
Наприклад, іноді діти в бомбосховищах знаходять собі компанію і там граються. Але коли йде обстріл, то багато і дорослих людей занурюються у ґаджет, щоб уникнути хвилювань. І діти це також роблять, і це теж поглиблює проблему. Дитина таким чином входить у світ, де безпечно, як їй здається. Там яскраві картинки, немає вибухів, страху.
В якому віці у дитини формується розумне ставлення до інформації з інтернету, яку вона черпає через ґаджети?
Формування критичного мислення відбувається все життя. І дорослі люди стають об’єктами маніпуляцій. Політичних маніпуляцій, наприклад. Або інформативних, коли сприймають фейки за справжнє. Сучасні діти чи покоління, яке стало дорослими, яке виросло на інтернет-середовищі, – у них більше сформована здатність відрізнити правду від брехні. Вони подивляться інше джерело. Загуглять.
Гаджети – це не тільки щось погане, але і швидка доступна інформація, це і безліч інших функцій, необхідних тут і зараз.
Мені інтернет дав дуже багато переваг. Це можливість розвиватися, навчатися в тому числі і дистанційно. Для дорослих людей дистанційне навчання — це економія багатьох ресурсів. Це можливість переглядати ролики, дізнаватись інформацію, книги, бібліотека. Але тоді потрібно ці можливості розкривати дитині перед тим, як занурювати її бездонно у середовище мультиків і комп’ютерної інформації.
Інтернет формує змінену свідомість?
Інтернет трансформує уявлення про час. В інтернеті час виміряється подіями. А в реальному житті ми виміряємо часовими характеристиками. І проблема, що діти часто не вміють користуватися своїм часом, керувати ним, вони не відчувають, скільки часу у них займає та чи інша подія.
З урахуванням того, що виростає покоління, яке не може сформувати думку, сприйняти довгий текст, що робити зі шкільними програмами, як їх адаптовувати?
Я думаю, що буде велике розшарування суспільства. Ті, хто читає книжки, має можливість для розвитку. Сучасний світ дає дуже широкі можливості, вивчення мов різними способами, навчання, книжки. Якщо дитина до всього цього має інтерес, вона буде мати можливості для розвитку.
І буде частина дітей, яка, на жаль, не сприйматиме текстову інформацію чи інформацію з підручників. Я помітила, що в четвертому-п’ятому класі діти ще тягнуть, а в шостому починається розгалуження. Хтось тягне науки далі, розвивається теоретичне мислення і все те, що потрібно для освоєння матеріалу. А в когось не розвивається. Я думаю, що буде розшарування, і це має якось позначатися і на навчальних закладах. Щоб діти не страждали.
Чи корисне онлайн-навчання для дітей?
Онлайн-навчання — це навчання дитини самостійно вдома з комп’ютера. Багато дітей самі вдома, а батьки на роботах і не можуть прослідкувати, щоб дитина увійшла у клас на інтернет-ресурс, щоб вона не займалася в цей час чимось іншим. На уроці це все контролює вчитель, але вчителі не в змозі контролювати, коли дитина сидить сама вдома. Коли дитина йде до школи, вона – прокинулася, поснідала і пішла до школи. І цим вона зарядила свою батарейку в мозку. А як дитина робить в інтернет-навчанні? Вона в піжамі, ще не відкривши очі, лежачи бере ноутбук чи телефон. Навчання лежачи означає, що ще не відбулася вертикалізація мозку. Дитина не встала і мозок її не працює. Не прокинувся.
Це погано впливає і на навчання, і на життєві сили дитини. Активації не відбулося. Вона так провела весь день. Тоді в дітей розвивається іноді депресія, або згортання активності. Є важливий взаємозв’язок між фізичною активністю і настроєм, мозковою активністю.
Є школи, де забороняють користування будь-якими ґаджетами. Це стосується і вчителів. Я ви до цього ставитесь?
Я вважаю, що правильно. Є така думка, що дитина – вільна особистість. Якщо ми говоримо за свободу волі, за увагу, в сучасному світі за неї борються дуже багато людей. І навіть дорослі люди є залежними від ґаджетів. На це працюють команди маркетологів, програмістів, психологів, щоб зробити увагу дитини залежною від ґаджетів. А дитина не може чинити супротив. Говорять, що вчителі мають конкурувати. Ні. Вчителі не можуть конкурувати з яскравим світом. Навчання – це те, що завжди буде програвати. Це конкуренція між "треба" і "хочу".
Дитина, просидівши цілий урок, на перерві повинна рухатися. Щоб зарядити свою мозкову батарейку, треба, щоб спілкувалися, щоб грали в ігри. Я була в Данії і бачила, як на перерві діти бігають, грають в м’яча, спілкуються, і жодна дитина не сидить в ґаджетах.
