Кіровоградський обласний соціальний центр матері та дитини з перших днів повномасштабного вторгнення став тимчасовим прихистком для переселенців, які рятувались від війни. Відтоді там приймають жінок з регіону та переселенок. Суспільне дізнавалось, як працює Центр в умовах війни.
Директорка Центру Інна Жолобова розповіла, що з початку повномасштабного вторгнення їхня робота змінилась. З лютого 2022 року, за її даними, у Центрі прихистили 386 людей.
"Робота зазнала змін, але не припинилася. Центр не евакуйовували, з перших днів вторгнення ми відкрили двері для переселенців зі сходу та півдня України".
Зі слів директорки, усього в Центрі є десять кімнат. Одна розрахована на маму з дитиною. Жити там жінки можуть з сьомого місяця вагітності й допоки дитині не виповниться півтора року.
"Ми намагаємося дати кожній із них вудку, яка навчить їх ловити рибу – аби в майбутньому забезпечити себе усім необхідним, аби з підтримкою, яку отримали тут, вже у статусі матері мати сили й можливості проживати у громаді самостійно та будувати своє життя".
Нині у Центрі проживають дев’ять жінок і стільки ж дітей до півтора року. Усі вони потребують більше психологічної допомоги, ніж до повномасштабного вторгнення, розповіла психологиня Тетяна Мірошниченко. Щотижня для них проводять групові та, за потребою, індивідуальні заняття. Питання, які соромляться озвучити, кладуть у скриньку.
"Ці молоді мами дійсно потребують всебічної підтримки – передусім психологічної та, відповідно, матеріальної – яку вони тут і отримують".
31-річна військовослужбовиця в декреті й переселенка з Луганської області Вікторія Луценко до центру матері та дитини потрапила на восьмому місяці вагітності. У Збройних Силах України, сказала, служить з 2018 року, у Центрі живе понад рік, умовами проживання задоволена. Нині жінка виховує десятимісячного сина Захара. За словами жінки, коли потрапила в Центр, потребувала психологічної підтримки.
"З боку чоловіка було домашнє насильство, тому я від нього втекла сюди, аби зберегти себе й дитину. Вирішила, що назад не хочу, що буду самостійно виховувати дитину".
Психологічної допомоги потребувала й 37-річна Надія Поперека. Її сину Нікіті 11 серпня виповниться рік. У центр, сказала, потрапила за тиждень після пологового будинку.
"Не було куди йти з дитиною, а тут ми вже рік. Тато Нікіти на десять років молодший за мене. Думала, це буде сім’я, але він цього не захотів, розвернувся та й пішов".
За рік проживання у центрі Вікторія Луценко пройшла курси бухгалтерського та податкового обліку, вивчилась на майстра укладання брів та ламінування вій. Надія Поперека навчилась робити манікюр та отримала обладнання для цього від громадської організації.
