Єлизавета Погоріла живе в селі Ізмайлівка Олександрійської громади Кіровоградської області. Навчається в місті Олександрія — у восьмому класі гуманітарного ліцею й сьомому класі дитячої музичної школи. Зі своїх 14 років вісім займається музикою. Цієї весни вона виступала в Європі в складі оркестру під керівництвом української диригентки зі світовим іменем Оксани Линів. Суспільне поспілкувалося з Лізою, її мамою і вчителькою про музику й виступи в Європі.
Оркестр, у якому грає Ліза, має назву YsOU (Youth symphony Orchestra of Ukraine — Молодіжний симфонічний оркестр України). Його заснували у 2016 році в Україні з ініціативи Оксани Линів і за фінансової підтримки німецьких інституцій. Цього року в січні Лізу і ще чотирьох скрипалів відібрали з 25 скрипалів з усієї України. Також були випробування для музикантів, які грають на інших інструментах.
Нині Ліза — наймолодша учасниця оркестру. 2 квітня вона повернулась з 10-денного міжнародного концертного туру. Перший концерт відбувся у Франції на честь 75-річчя Ради Європи. Також ще були кілька концертів у Франції й Німеччині. Окрім скрипки, школярка також грає на фортепіано.
"Я просто загорілася цим інструментом"
— Лізо, як сталося, що ти все-таки обрала скрипку? Наскільки я знаю, цей інструмент складний для навчання (тут і далі пряма мова — ред.). І які особливості гри на ньому, якщо порівнювати з фортепіано.
— Це було ще в дитинстві. У п'ять з половиною років. Я одного разу їхала в машині, почула звук скрипки по радіо, загорілася нею і вирішила, що піду вчитися в музичну школу. Також почала через два роки грати на фортепіано. З ним легше, бо там усі ноти вже вибудувані. А на скрипці немає ладів, і там треба вчити окремо, на яке місце поставити палець лівої руки, якою тримають скрипку. Це дуже багато позицій. Також є особливість і під час рухів смичком (це для правої руки). Деякі з них дуже складні. Але мені все одно скрипка більше подобається.
— Чи ти можеш грати на скрипці на слух, без використання нотної грамоти? І що для тебе легше й цікавіше?
— Річ у тому, що класичну музику грають лише по нотах. На слух це можна робити з якимось нескладними п’єсами. Я ж більше займаюся класичною музикою, тому користуюся нотами. Але на слух також можу грати.
— Тобто тебе можна попросити зіграти мелодію будь-якої сучасної пісні?
— Я думаю, що так. Зможу зіграти. І на скрипці, й на фортепіано.
— А які класичні композиції тобі подобається виконувати? І чи граєш ти віртуозні п’єси на скрипці?
— Я взагалі дуже люблю класичну музику. І в мене багато улюблених композиторів. Це і Брамс, і Венявський, і Паганіні. У кожного є якась п’єса, яку я люблю. Віртуозні п’єси також грала. До прикладу, це "Каприс №5" Паганіні. Вона технічно складна через безперервний рух. Взагалі всі швидкі й коротенькі п’єси для скрипки вважаються віртуозними.
— Чи ти щодня займаєшся?
— Так. Це потрібно робити щодня. Буває так, що я всього лише два дні не займаюся, а потім беру скрипку до рук і не можу зіграти той самий етюд, що грала до цього, бо пальці просто не слухаються. Фортепіано я менше приділяю уваги. Але це також важливий інструмент, і він мені багато в чому допомагає. Наприклад, гармонію вчать по фортепіано, і вся гармонізація відбувається тільки на ньому.
"Якщо вже цим займаєшся, то треба старатися"
Мама Лізи Леся Погоріла також музикантка. Вона викладає хорові дисципліни в Олександрійському коледжі культури. Від початку була проти, щоб донька займалася скрипкою.
— Позицією мами, яка працює в музичній сфері, було категоричне "ні". І саме через те, що інструмент дуже складний, — розповіла Леся Погоріла Суспільному. — У нас удома є баян, фортепіано, і я пропонувала займатися на них. Але подруга-музикант й колеги порадили, щоб дитина все-таки спробувала. А коли стало зрозуміло, що Ліза серйозно захопилася скрипкою, я сказала: "Добре, у такому випадку треба серйозно працювати й досягати якогось рівня". Це як у спорті. Там потрібно постійно бути в тонусі. Особливо коли граєш в складі престижного симфонічного оркестру. Ліза якраз відчула це під час виступів у Європі. До цього вона завжди мріяла побачити Оксану Линів, захоплювалася її технікою, чіткістю рухів. Їй дуже подобалося, як цей оркестр звучить. І от тепер сама грала в ньому.
"На концертах глядачі вставали"
Ми продовжуємо розмову з Лізою. У європейському турне вона разом з іншими музикантами грала симфонію Шумана №1.
— Лізо, тобі взагалі подобається більше грати соло чи в оркестрі? І коли ти граєш в оркестрі, чи є страх збитися? І коли у когось з музикантів це трапляється, чи дуже це помітно?
— Є свої й плюси, і складності в обох випадках. В оркестрі треба навчитися слухати кожного і не бути солістом, бо оркестр — це єдиний організм. Звичайно, якщо кожен другий фальшиво гратиме, то це буде помітно. Якщо ж один, то ні. Ну, а коли граєш соло, то в принципі можеш робити, що хочеш.
— Які відчуття, коли зблизька дивишся на роботу Оксани Линів? Усе ж таки це всесвітньо відома українська диригентка.
— Це дуже емоційно й захоплює. Я вже частину своєї партії знала напам’ять і на концерті дивилися не в ноти, а на пані Оксану. Це просто неймовірно.
— Чи ти відчула під час турне Європою (у Франції й Німеччині) європейську публіку?
— Наскільки я знаю, європейська публіка набагато вимогливіша до виконання класичної музики, і дуже рідко коли в залі встають всі люди. Цього разу на концертах усі глядачі вставали.
— Чи хотіла б зіграти на скрипках Страдіварі чи Гварнері?
— Я думаю, така мрія є в усіх скрипалів. Це ж легендарні скрипки.
— А скільки скрипок ти поміняла за своє життя?
— Коли я була маленька, Світлана Миколаївна (вчителька) давала свої скрипки. Вони мали різний розмір й відповідали віку. А нині маю свою скрипку і з нею виступаю постійно. Поки не планую її змінювати.
— Чи є в тебе якась мрія, пов’язана з музикою? Чи ти плануєш далі нею займатися?
— Скрипка однозначно на все моє життя. Без класичної музики себе не уявляю. А щодо планів, то не знаю. Поки все йде експромтом.
"Важливі й талант, і праця, і увага батьків"
Світлана Городецька — викладачка по класу скрипки Олександрійської дитячої музичної школи. Вона — наставниця Лізи від самого початку.
— Що головне у навчанні дитини музиці — її талант чи постійна робота?
— У всіх випадках якщо батьки зацікавлені в розвитку дитини, то вона матиме успіх. Ну, і звісно, потрібен талант. Але ж буває й так, що талант є, але якщо дитини трудитися не хоче, то його можна і загубити. Тобто я б назвала такі умови — талант, праця й батьки. Ці три складові ніяк не можна роз'єднати.
— З якого віку краще починати вчитися цьому?
— Зараз і з трирічного віку починають навчатися. Але мені здається, шість-сім років — це якраз. Тоді й дитина усвідомлює, що вона робить. І викладачу легше працювати з такими дітками.
— Я бачу, що Лізі дуже подобається те, що вона робить. А взагалі сучасні діти люблять скрипку?
— Вони люблять саму скрипку, але переважно не дуже люблять працювати. Їм потрібно, щоб усе було легко і швидко. Але є й багато зацікавлених. І водночас повторю, їх лякає те, що це складний інструмент для навчання. І навіть бояться не стільки діти, скільки батьки.
— Коли ви починали працювати з Лізою, чи ви відразу побачили, що вона буде в майбутньому успішною, любитиме цю справу і в неї це виходитиме добре? Чи це було помітно в її шість років?
— Вона була здібна дитина. Ми багато працювали. І, як кажуть, по-справжньому вибухнула вона в 10 років. Саме тоді вона набрала силу. Тоді стало зрозуміло, що Ліза піде вперед, і великими темпами.
— Чи якісь плани маєте?
— Чекаю дітей, зацікавлених у навчанні. У нас постійні концерти. Ми постійно рухаємося вперед. У нас у класі постійно виникають то дуети, то тріо, то ансамблі. Тобто постійно ми у творчості. І я, і наш концертмейстер Ірина Федоренко стараємося усіх учнів зацікавити й занурити в цей світ музики.
За словами Лізи, далі на неї чекає ще одне турне у складі оркестру YsOU (воно має відбутися влітку) й участь у кількох музичних конкурсах. До них вона зараз і готується з учителькою за підтримки мами.
