У місті Світловодськ Кіровоградської області влаштували виставку весільної атрибутики. Її можна побачити в міському краєзнавчому музеї. Мета — показати, як змінився весільний обряд в Україні в другій половині 20 століття.
Організаторка виставки— директорка музею Ніна Сокуренко. Вона зацікавилася цією темою після того, як прочитала радянську книгу 1985 року "Социалистическая обрядность". Там були правила й рекомендації стосовно того, як влаштовувати різні обряди — реєструвати дитину, проводити весілля, організовувати поховання. У весільній церемонії її вразило те, як усе було регламентовано — від послідовності радянських прапорів в РАЦСі до збірника музики для весілля.
"Весільний обряд за 20 століття дуже сильно змінився. Якщо на початку був важливий віночок, намисто, рушник, то в кінці століття головне — щоб була біла фата. Читаючи дослідження 70-х років, я бачила, як там критикували весілля, де використовували багато народних традицій. У 30-х роках у газеті "Молодой большевик" прямо писали: "Нарешті закінчилися ці тижневі українські весілля, з їхнім розгардіяшем". Зараз ми вже розуміємо, що в СРСР це була цілеспрямована акція. Треба було вирвати українські обряди, якісь замінити, а якісь перелицювати й назвати своїми. Тішить, що зараз ми починаємо серйозніше ставитися до цього, вивчати й досліджувати", — сказала Ніна Сокуренко.
Щоб влаштувати виставку, оголосили збір експонатів. Люди почали приносити весільні сукні різних років, віночки, фату, стрічки бояр, рушники й прикраси. Кілька зразків дав Палац культури.
Найстаріші артефакти датовані 40-ми роками. Найновіші — 1999 роком. Весільні сукні 70-х років. Один з віночків — 1955 року. Він восковий. У людей зберігався замотаним у хустину.
"Найбільше, звичайно, фотографій. Є дуже цікаві історії. Наприклад, є фото 1960 і 1976 року з музикантами, і там на ударних та сама людина, з різницею в 16 років. Також нам принесли сервіз, який подарували на весілля, але він так і простояв запакований. Я дуже рада, що є оригінал фотографії 1947 року. І дуже вдячна кожному, хто відгукнувся", — говорить Ніна Сокуренко.
На оригінальній світлині 1947 року зображене сільське весілля. Там наречена в вишиванці, керсетці, намисті й з весільним рушником. Молодий у військовій формі.
Інша світлина того часу (це копія з фото 1947-48 років) показує наречених у місті. Там дівчина має білу сукню й фату.
"У 40-х роках між сільськими й міськими весіллями була велика прірва, — пояснила Ніна Сокуренко. — Міське весілля було з білою сукнею й фатою. А в селі ще одягали українське вбрання. Але вже в 50-х роках різниця стирається. І там, і там уже є біленьке платтячко".
Деякі фотографії поступово викладатимуть в Facebook. Частина речей залишиться в музеї. Інші повернуть їх власникам. Виставку можна оглянути у Світловодському краєзнавчому музеї до 18 листопада.
