Кропивничанка Аліна Шелест для свого весілля замість білої сукні обрала українське, національне вбрання, а замість фати – восковий вінок. Дослідила, що вдягали та які прикраси носили українські наречені понад сто років тому. З її слів, майбутній чоловік її вибір підтримав. Як старовинне стає сучасним – в матеріалі Суспільного.
Аліна Шелест – наречена військового. Майбутній чоловік перебуває на фронті з початку повномасштабного російського вторгнення. Він залишив навчання у коледжі та пішов захищати Україну.
Із собою дівчина носить світлину коханого. За її словами, разом вони п’ять років, вирішили, що час одружитись.
"Дату весілля за три тижні з хвостиком визначили. Ми не знали, коли його зможуть відпустити. Він повернувся з госпіталю на позиції, і протягом двох днів написав мені дати".
Мрія дівчини – вийти заміж у національному вбранні – вишитій сорочці та білій з червоним керсетці. Вбрання замовила у місцевої дизайнерки.
"Я побачила який це може мати вигляд. Мене це зацікавило. В моїй родині всі святкували своє весілля в білій сукні. Я ж вирішила, що моє буде оригінальнішим".
Аліна дізналась, що подібне вбрання шили наречені понад сто років тому. З дизайнеркою працювали над сукнею понад два місяці. Вишиванку побачила в кропивницькому музеї етнографії "Баба Єлька".
"Свою я замовляла під мотив тієї, саме весільної, з музею. Поцікавилася й кольорами, які були притаманні, малюнком".
Шиє одяг за старовинними мотивами та осучаснює його дизайнерка Аліка. З її слів, запит на таке вбрання виріс під час повномасштабної війни.
"Під час війни сформувалась конкретна думка про те, що ми хочемо таке ж, як у наших бабусь, прабабусь. Звичайно, це була найгарніша, найсакральніша річ, яку дівчина починала створювати на початку минулих століть десь з 12 років. Вона вже мала збирати собі посаг. І перше, що вона робила – весільну сорочку, весільний стрій. Все зберігалося у скринях".
Дизайнерка показала елементи весільного одягу.
"Буде червоно-чорний принт на білій керсетці. Обов’язково носили цю керсетку, тому що сорочка – це нижній одяг, як сучасні топи. Тож її ніколи майже не носили без нічого".
Замість фати наречена замовила білий восковий вінок, який носили на початку XX століття.
"Замовила й повним комплектом коралове намисто, перли та чорний агат. Замовила сережки з квітковим мотивом, щоб підтримати квітковий малюнок на керсетці. Не менш символічна річ – дукачУкраїнська традиційна жіноча нагрудна металева прикраса.. Наші майстри його переробили й зробили гарний такий квітковий варіант. Але сенсу він все одно не втратив, він все одно несе в собі життя".
Зі слів дівчини, коханий вирішив одружуватись у військовій формі.
