У Кіровоградській області протягом 2022-2023 років зменшилась народжуваність. Про це розповіла перинатальна психологиня Інна Омельницька-Бондаренко. Суспільне дізнавалось про причини цього, бажання жінок народжувати під час повномасштабної війни та психологічну допомогу батькам при втраті дитини.
Як змінилась народжуваність на Кіровоградщині (тут і далі — пряма мова — ред.)
Якщо порівнювати з попередніми роками, 2023-го в області знизилась народжуваність. Обласний департамент охорони здоров’я надав нам такі дані: у 2021 році пологів було 5260, у 2022-му – 4947, а за перше півріччя нинішнього року – 2108 пологів. Помітна тенденція до зменшення народжуваності – за пів року маємо на 365 пологів менше ніж за аналогічний період 2022 року. Керуючись цими даними, можемо порахувати, що до кінця цього року можемо мати на тисячу менше новонароджених.
Це пов'язано з тим, що в області збільшилися випадки перинатальних втрат. Це загибель плоду на різних стадіях вагітності: під час пологів і найближчим після народження періодом. А ще завмирання плоду, викидні, аборти та смертність. Ще сюди відносять і загибель плоду під час екстракорпоральногоШтучне запліднення. запліднення або загибель одного плоду при багатодітній вагітності. Це також впливає на статистику пологів та народжуваності на Кіровоградщині.
Як вагітні реагують на війну, як протікає вагітність, чи є ускладнення
Нині практично кожна четверта жінка має завмирання плоду на ранніх стадіях вагітності. До початку російського вторгнення таких частих випадків не траплялося. На це впливає постійна тривога, стрес, невпевненість в завтрашньому дні. Щороку збільшується кількість пар з безпліддям. Якщо раніше це була жіноча проблема, то наразі чоловіче безпліддя зрівнялося з жіночим. Причин багато — як фізіологічних, так і психологічних. При всьому цьому є одна, на перший погляд, парадоксальна статистика — кількість абортів за медичними показниками за період повномасштабної війни зменшилась.
Чи часто жінки відмовляються народжувати
Кількості не можу назвати, але побільшало випадків, коли жінки відмовляються народжувати другу дитину, якщо вже мають одну. Причини різні й однакові водночас: немає впевненості в завтрашньому дні, матеріального забезпечення, якого б хотіла жінка. Крім того, часто жінка не хоче народжувати, якщо чоловік військовий, тому що боїться лишитись одна.
Чи різниться поведінка у бажанні мати дітей у жінок та чоловіків
Нині ми спостерігаємо, що в чоловіків відбулося переосмислення цінностей життя. Особливо у військових. Вони не знають, що буде завтра, тому хочуть продовження роду, хочуть залишити після себе слід. Під час хронічного стресу й тривожності у чоловіків збільшується кровообіг, лібідо, і з фізіологічної точки зору їм хочеться продовжити рід. Жінка навпаки — вона дуже боїться залишитись сама. Вона боїться, що коли його не стане, не зможе виховувати дитину без підтримки. Тому нині у жінок бажання мати дітей набагато менше ніж у чоловіків.
Як підтримати батьків у разі втрати дитини, якщо вагітність була бажаною
Для жінки, для якої вагітність була бажаною, це велика втрата, до неї ніхто не готовий. Це горе, яке кожен проживає по-своєму. Багато хто не розуміє жінку, не може її підтримати й вона замикається у собі. Спочатку у жінки шок, вона не розуміє, що відбулося. Далі – вона звинувачує лікарів, себе, тому що шукає причину: чому я не дообстежилась, що я зробила не так. Далі вже йде деформація горя й переосмислення. У породіллі знижується концентрація уваги, пам’яті, з’являються тривожний та депресивний стани. І цей період може бути дуже довгим. Дуже важливо, щоб в це час жінці допомогли, підтримали та зрозуміли її.
Суспільство часто не розуміє цього. Наприклад, рідні чи друзі кажуть їй, що народить ще. Це ще більше заганяє жінку в депресивний стан, вона замикається у своєму горі. Ця самотність дуже шкодить.
Не можна знецінювати й роль батька при цьому. Дуже часто ми думаємо, що переживає лише жінка. Але чоловіки теж переживають втрату дитини, але по-своєму. Часто вони не мають бажання ходити на роботу. Вони не можуть висловитися так, як жінка, наприклад. Не можуть проплакати, але хочуть, щоб в їхній сім’ї все наладилось. Щоб ця пам'ять про дитину була, жила, але по-іншому це проживають. Немає такої чарівної пігулки, щоб випити її й людині стало краще. Хтось проживає це швидше, хтось довше. Треба прийняти цю індивідуальність. Найголовніше, щоб людина розуміла, що вона не сама. І якщо розірвати це коло, щоб людина не застрягла в цьому депресивному стані, бажано звернутись за психологічною допомогою.
Скільки часу мине до моменту, коли можна буде говорити про збільшення народжуваності
Важко сказати. До 2014 року ми організовували лекції для підлітків про статеве дозрівання, про культуру статевої поведінки. І я завжди говорила про погіршення демографічної ситуації. Я казала їм, що від них залежить — чи покращиться ситуація. Це тоді для цього в кожній сім'ї мало б бути по три-чотири дитини. Нині ситуація ще гірша, тому я не знаю, скільки потрібно років, щоб народжуваність вирівняла демографічну ситуацію в країні. Мабуть, це відбудеться, коли буде більш стабільна ситуація в економіці, країні на це потрібно років 20, не менше.
